"Аби книжка з'явилася у Чернівцях, відмовила двом столичним видавцям", - каже про нову збірку есеїв "З мапи книг і людей" Оксана Забужко. Книжку видав чернівецький поетичний фестиваль "Meridian Czernowitz".

8-го вересня у приміщення Вірменської церкви Чернівців письменниця презентувала есеї, які писала впродовж 12 років. Цими днями фестиваль пройшов втретє.

"Це книжка про культурне самоусвідомлення, - розповідає Забужко. -  Метафора "З мапи книг і людей" взята мною з Генрі Міллера. Це окремо дві мапи людей і книжок, які вплинули на моє життя. Але це у жодному разі не есеї про головні книги мого життя. Бо для цього його не вистачить. Одна моя спроба написати про Лесю Українку обернулася цілою цеглиною на 600 сторінок. Збірка є своєрідною спробою віддати борги культурі. З віком і досвідом більше розумієш, чим ти завдячуєш книжкам і як вони тебе виліпили. В есеях зосередилася переважно на дитячій лектурі. На тому, що запам'яталося з дитячого і юнацького читання. Відкриває книжку текст про Вінні Пуха. Це перший персонаж, з яким себе ідентифікувала. Принаймні тому, що він теж писав віршики. І я їх писала з дописемного віку. Зараз вважаю, що це найкраща книжка усіх часів і народів для дітей".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Армагедон" почався" - Марія Матіос про нову виставу за своєю книгою

У другому розділі збірки — сюжети, пов'язані з власними книжками Забужко. Окремим розділом йдуть короткі портрети дорогих письменниці людей, які вплинули на формування її світогляду.

"Цих портретів набралося чотири. Три з них — посмертні. Це не означає, що коло важливих мені людей вичерпується ними. Просто це люди, важливі не лише для мене, але для цілої України - Юрій Шевельов, Юрко Покальчук, Соломія Павличко, Леонід Плющ. Останнього Україна за 20 років незалежності майже забула. Плющів у нас багато, і те що був якийсь дисидент у 1970-х, що після 5 років психушки, поїхав до Франції, неважливо. Протягом 15 років він був речником України у Франції. З розвалом Союзу хотів повернутися на Батьківщину, мріяв працювати на неї і творити нову Україну. Місця для нього тут не знайшлося".

Навесні деякі з есеїв вийшли книжкою у австрійському видавництві Droschl. Письменниця каже, що після успіху німецького перекладу "Музею покинутих секретів", видавець захотів представити її як есеїста.

×