На постамент, де стояв пам'ятник Леніну, зможуть піднятись усі охочі. Для цього 9 липня на бульварі Тараса Шевченка у Києві встановлять металеву конструкцію, розроблену мексиканською художницею Синтією Ґутьєррес.
Про новий проект і найцікавіші події донецького фонду "Ізоляція" за 2 роки у Києві розповідає Лесь Виноградов, менеджер зі зв'язків з громадськістю.
Як виникла ідея запросити всіх охочих на постамент, що спорожнів після знесення пам'ятника Леніну?
- Це проект мексиканської мисткині Синтії Ґутьєррес. Він символізує сходження історичних постатей до слави та поклоніння, за яким неминучо слідує
падіння та забуття. Інсталяція дозволить кожному піднятися на постамент Леніна й постояти там кілька хвилин. Металеву конструкцію буде відкрито для загалу 9 липня о 17:00, вона буде доступна до 14 липня, після чого її демонтують. Але це лише частина більшого проекту "Суспільна угода".
Інша частина - нова виставка, що відкрилась у вашій галереї?
- Так, її можна відвідати у просторі ІЗОЛЯЦІЇ у Києві. Проект об'єднує тема переосмислення пам'ятних об'єктів у публічному просторі. Одна з робіт - відео, де обіймаються дві кореянки. Цей ролик австралійської художниці Пілар Мати Дюпон символізує гасло Північної і Південної Кореї про "єдиний народ". Яскравий приклад пропаганди та інтерпретації спільної історії у сучасних державах. На виставці представлено фото, відео та інсталяції одинадцяти авторів з десяти країн світу.
Які проекти "Ізоляції" були найцікавішими за 2 роки у Києві?
- Коли фонд оговтався від виселення з Донецька та призвичаївся до нового місця у приміщенні Київського судноремонтного заводу, ми підготували цікавий проект "Зміна". Він стартував торік, триває досі й розширюється у східних містах України: Слов'янську, Краматорську, Маріуполі. Залучаємо багатьох цікавих авторів.
Один з учасників, харківський стрітарт-художник Гамлет Зіньковський, працював у закинутій будівлі маріупольського хлібзаводу. Він вставив у порожні віконні рами свої роботи - серію великоформатного коміксу "Житіє пацана Петра", присвяченого простому хлопцеві з промислового міста. Петро долає різні життєві труднощі, після чого вирішує, що хоче виправитись і змінити на краще світ навколо себе, а не чекати на диво.
Жителям східної України ми привозили фільми з програми фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Привозили письменників з новими книжками. На зустріч із донецькою поеткою Любою Якимчук, яка представляла збірку "Абрикоси Донбасу" на тему ностальгії за рідним домом, прийшли і її земляки, яким теж довелось через війну залишати дім.
Найчастіше їздимо до Маріуполя – зараз він стає справжнім культурним центром Східної Україні. Перед місцевими виборами "Ізоляція" проводила акцію "Листи до мера". Українські та іноземні архітектори писали майбутньому міському голові Маріуполя з пропозиціями, як зробити місто кращим та комфортнішим. Копії розіслали всім кандидатам, однак, на жаль, не всі на них відповіли, зокрема і Вадим Бойченко, котрий, власне, й керує містом сьогодні.
Великий резонанс мала виставка "Культура і конфлікт: ІЗОЛЯЦІЯ у вигнанні". На фото і відео бачимо, як фонд виселяли з донецького приміщення бойовики самопроголошеної республіки, також є записи коментарів українських активістів і сепаратистів. Виставку відкривав перформенс донецького
художника Сергія Захарова "Картковий будинок". Він виготовив карти майже в людський зріст, на яких зобразив ватажків терористів і джокера з обличчям Путіна. Саме цю карту слід витягнути з карткового будинку, щоб усе завалилось. Виглядає видовищно.
2014-го за карикатури, в яких він висміював сепаратистів, Сергій потрапив у полон. Катували його саме в колишній будівлі фонду "Ізоляція". Виставку привозили до Франції, Словаччини, Чехії, Німеччини. Багато їхніх ЗМІ дуже лояльні до Росії, таких кадрів там не транслюють. Європейцям важко повірити, що таке відбувається поруч у наш час.
Що залишилося від колекцій фонду в Донецьку?
- Нам практично нічого не дозволили вивезти, а те, що залишилося, знищено або вкрадено. Від початку роботи фонду в Донецьк привозили митців з усіх континентів світу. З Китаю приїздив Цай Го-цян, котрий писав портрети шахтарів, використовуючи порох замість фарб.
Запрошували французького художника Даніеля Бюрена. Після захоплення будівлі "Ізоляції" його велику інсталяцію з металу і скла порізали на брухт. На наше запрошення камерунський митець Паскаль Мартін Таю створив інсталяцію, яку в Донецьку дуже любили - великий макет червоної губної помади, встановлений на недіючу заводську трубу. Терористи її підірвали.
Коли з'явиться така можливість, чи повернеться фонд в Донецьк?
- Про це наразі важко говорити, і ми розуміємо, що це питання не одного року. Проте, якщо можливість з'явиться, ми неодмінно повернемося.
Платформу "Ізоляція" як мистецький благодійний фонд заснувала меценатка Любов Михайлова у Донецьку 2010 року. На той час вона мала приватний бізнес, пов'язаний з хімічним виробництвом, від якого після захоплення Донбасу практично нічого не залишилось. Будівлю захопили у червні 2014 року, влаштували тюрму, катівню і базу підготовки бойовиків ДНР. Зараз фонд функціонує за рахунок грантів, внесків від приватних осіб і комерційних організацій. В Україні влада допомоги не надає. У столиці "Ізоляція" орендувала частину приміщення Київського суднобудівного заводу. У 4-поверховій будівлі облаштували творчі й навчальні майстерні для митців і дослідників, галерею з кав'ярнею, де постійно відбуваються виставки, на першому поверсі – простір для концертів. Фонд працює за трьома напрямами: у сфері мистецтва, освіти і активізації української творчої спільноти. За 6 років "Ізоляція" реалізувала понад 30 міжнародних проектів.
6 
4880