"Неповнолітнім та вагітним жінкам вхід заборонено", а народ пре на виставку валом

10

"Ми бачимо на стінах довкола нас породження безумства, дегенерації та імпотенції", – розказує відвідувачам на відкритті виставки "Деґенеративне мистецтво" в мюнхенському Інституту археології Адольф Циглер. Він як президент Імперської палати образотворчого мистецтва пояснює німцям, в чому недолугість полотен модерністів.

За рік після цього, 3 червня 1938 року, Рейхстаг Німеччини приймає постанову вилучити з музеїв всі твори "дегенеративного мистецтва". До них зарахували картини та скульптури імпресіоністів, дадаїстів, кубістів, сюрреалістів, експресіоністів та ін.

 

В своїй книзі "Майн Кампф" Адольф Гітлер дає клятву очистити культуру німецької нації від "зарази". Свого слова дотримується: з 1933-го запалали вогнища забороненої літератури, закривалися театри, а в галузі образотворчого мистецтва розпочався процес пошуку та знешкодження "витворів деґенератів".

 

Везучий диктатор, але художник-невдаха Гітлер юнаком тричі провалювався на іспитах в Віденській академії мистецтв. Він хотів навчатися на відділенні архітектурного рисунку, але далі першого туру творчого конкурсу пройти не міг. Майбутній фюрер на все життя зберіг образу на більш талановитих митців.

30 червня 1937 року Геббельс видав декрет про створення комісії, котра повинна провести в німецьких музеїв відбір експонатів для виставки "Деґенеративне мистецтво" в Мюнхені. Цей захід нацисти запланували провести разом з "Великою виставкою німецького мистецтва". Ідея зіштовхнути лобами еталони "поганого" і "хорошого" виникла у самого Гітлера.

 

Комісію очолив все той же Адольф Циглер. Його експерти працювали у поті чола. За 10 днів вони відвідали 28 міст і відібрали в 32 музеях 700 "занепалих витворів".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Злягання в цибулі й головою об телефон на зорі незалежності – шокуючі полотна з 1990-х

Виставку "Деґенеративне мистецтво" відкрили 19 червня 1937 року. В темних тісних залах часто без рам і в супроводі образливих надписів висіли картини модерністів та авангардистів. Назву виставці придумав автор памфлету "Очищення храму мистецтва" Вольфґанґ Вилльрих. Він спирався на расову теорію і був переконаним, що саме в мистецтві максимально проявляється "здорові" та "хворі" риси нації.

При вході до виставки натовп підбурювали активісти з числа студентів художніх вузів. Кричали: "Бездарів та хаптурників на звалище історії!" та "Не дозволимо більше нас обдурювати".Перший ряд залу Інституту археології був завішений в два ряди картинами на євангельські мотиви художників найрізноманітніших стильових напрямків – від експресіонізму до абстракціонізму. Великий плакат засвідчував: "Зухвале знущання над життям Сина Божого". Під картинами вказували ціну або просто писали "Оплачена з податків робочого люду".

На другому поверсі установи було 7 залів, серед яких: "Збезчещення німецької жінки", "Ідеал: кретин та проститутка", "Безумство як метод", "Так божевільні бачать природу". У двох менших за розміром кімнатах на першому поверсі висіла графіка. Також стояли вітрини зі світлинами психічнохворих. Зображене на знімках порівнювали з образами, створеними художниками-модерністами.

Перше, що бачив відвідувач, коли ставав в чергу за квитком, напис-попередження: "Неповнолітнім та вагітним жінкам вхід заборонено". Саме тому на виставку "дегенеративного мистецтва" народ йшов валом. У тісних коридорах Інституту археології проштовхувались в день 20 тис. людей, а 2-го серпня 1937 року встановили рекорд – 36 тис. осіб. За три з половиною місяці "Дегенеративне мистецтво" побачили більше 2 млн поціновувачів прекрасного. До сьогодні це абсолютний рекорд відвідання виставки сучасного мистецтва.

 

На "Велику виставку німецького мистецтва" з відібраними роботами за смаком Гітлера прийшло вп'ятеро менше глядачів.

До весни 1938-го з усіх німецьких музеїв зняли орієнтовно 17 тис. картин, скульптур більше тисячі художників. 31 травня 1938 року вийшов закон, згідно якого всі ці трофеї переходили у власність Рейху.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збочену еротику іспанки в галереях виставили за двері

"Витвори дегенеративного мистецтва продадуть на міжнародному художньому ринку. Ми сподіваємося заробити трохи грошей на цьому лайні", – записав у своєму щоденнику рейхсміністр пропаганди Геббеліс.

×