Російський режисер, художній керівник московського Театр.doc Михайло Угаров розповів як визначити, чи може людина бути режисером.

"Майбутнього режисера на співбесіді прошу розказати, чи має в житті драму. Драми у молодих зажди однакові – вона кинула його, він її. Питаю, що робив після цього. Починають казати: "Я відчув у грудях порожнечу". Запитую, які груди, що ти робив? Він: "Я згадав Бродського". Не треба Бродського. Ти пив чай, ти напився горілки, ти курив? Понови протокол фізичних дій. Виявляється, люди діляться на дві категорії. Перша: "Нічого не пам'ятаю, був як у тумані, пролетів тиждень". Це не режисер. Другі описують дії, картинку виставляють точно: "Я ніколи не забуду цю синю чашку. Сидів і довго, довго пив із неї чай. Тепер бачити її не можу". Дуже корисна вправа "Про що". Студент розповідає, як провів ранок. Питаю: "А скажи, будь ласка, про що ти пив каву?" Просто пив – так не буває. Ця гра спонукає шукати смисловий відповідник будь-якому кроку", - зазначив Угаров.

В європейському театрі сьогодні існує три шляхи – інтерпретаторський, авторський і смисловий.

"У першому всі дороги витоптані. Уже нема куди рухатися в тлумаченні Шекспіра або Чехова. Авторський театр не наслідує дійсність. Тут замість заплакати, актор виходить на сцену й говорить: "І тут він заплакав". У смисловому театрі режисер доносить до глядача висловлювання автора. Важливо підключитися до нього, не сперечатися і не тлумачити, а допомогти йому відбутися", - пояснив режисер.

Прочитати про документальний та інші жанри сучасного театру детальніше можна у журналі "Країна" № 46 (99) за 2 грудня 2011 року.

×