Займаючись все життя науковою роботою, львів'янка Ева Гата писати філософсько-містичні романи вирішила раптово. Математичний склад мислення не заважає, а навпаки допомагає будувати твори логічно і структуровано, каже письменниця. Зараз жінка є доцентом кафедри прикладної математики Львівського національного університету імені Івана Франка. Автор 9 художніх книжок.

Ви кажете любите писати підручники. А як почали писати романи?

Вісім років тому я потрапила у Грецію. Подорожую часто і багато, але чомусь саме в тій країні зрозуміла. Що все в житті залежить тільки від мене, не від когось. Відтоді почала писати книги про дрібниці, з яких складається наше буденне життя. Тепер мої книги читають у Польщі, Австрії. Пишу для всіх, бо кожному притаманні одні і ті ж бажання, одні і ті ж переживання. Всі хочуть бути щасливими незалежно від того, в якій країні живуть.

Ви пишете про містичне. А що для вас містика?

Для когось це містика, для когось — ні. Для мене, наприклад, це звичне, повсякденне життя. Я не займаюсь магією, але все-таки шукаю в цьому житті щось таємниче. У мене є кілька друзів-екстрасенсів. А взагалі - навколо себе ми будуємо горизонт. І часто цей горизонт обмежений. А коли робиш якийсь ризикований крок, горизонт розширюється. Але ненадовго. Треба йти далі вперед, тоді горизонт буде все ширшим. Замкнені системи приречені на смерть, тому їх треба розривати. Треба не боятися ступати в прірву.

З недавнього часу ви ще й пишете картини. Здібність до малювання проявилася випадково?

З цього приводу скажу один мій особистий афоризм: наші найбільші таланти заховані там, де ми їх найбільше заперечуємо. Люди кажуть: я цього не вмію, тут у мене нічого не вийде. Так от, якраз там і треба шукати приховані здібності. От і я думала — ніколи не буду малювати. Так було, поки я не взяла до рук пензлика. Тепер у мене шістдесят картин. Якщо чесно, то малюю лише чотири місяці. Також іще раніше була впевнена, що не буду письменником. Мені казали — якщо ти математик, то не пхайся в літературу. Ніхто мені не радив, я слухала сама себе. І байдуже, що кажуть "критики". Всім рота не закриєш.

Що допомагає вам налаштовуватись на позитив?

Довкола нас є знаки, які підказують, як діяти. Якщо у твоїх близьких і друзів усе добре, значить ти теж на правильному шляху. Коли чуєш, що в когось щось негаразд, значить і у тебе також. Тому я неймовірно тішуся, коли мої друзі купують авто чи будинки, коли одружуються. Тоді розумію, що у мене в житті теж усе добре. І тоді на мене отак просто раптово падають подарунки долі.

Але ж ви у випадковості ви не вірите.

Так, не буває нічого "просто так". Кожна причина має свій наслідок. Якщо у житті раптом стається диво, то воно теж не випадкове. Це наслідок або сильної молитви, або просто сильного бажання. Нічого ніколи не валиться раптом на голову, якщо людина того не прагне і не потребує.

×