"На мостіку влюбльонних - Беркут. Украли в мене кусочєк щастя" - митці на Грушевського

6

- Не знаю, що я тут роблю, бо не боєць. Але сидіти вдома теж не можу, - каже режисер Андрій Приймаченко.

- Ти тут за внуків, - художник Олександр Ком'яхов, виймає з наплічника фотоапарат і шолом.

Андрій Приймаченко знімає рекламу, патріотичні ролики та кліпи для українських музикантів. Паралельно навчається в Українському католицькому університеті. 21 листопада скликав одногрупників для студентського протесту у Львові. Олександр Ком'яхов є автором коміксу "Чуб" та малює учасників Євромайдану.

Коли розпочались сутички між мітингувальниками та силовиками 19 січня на столичній вул. Грушевського кореспондент Gazeta.ua разом із митцями спостерігали за подіями. Близько 18 год підходимо до стадіону "Динамо". Зі сторони Внутрішніх Військ летять звукові шашки, у відповідь - коктейлі Молотова і бруківка. Поряд входу на стадіон горить автобус.

Видираємось на схил зі сторони Парламентської бібліотеки, де кілька тисяч глядачів скандують "Зека Геть!"

- Заводь шарманку і бігом сюди, - повз пробігає чоловік з телефоном біля вуха.
- Оце правильно люди реагують, - Приймаченко зі свого заходить в інтернет. - Пишуть, що вихопили "беркутівця" і понесли за руки-ноги на майдан. Красіво!

- Ми стоїмо за кулісами, а є тіньова влада, яка управляє цим усім. Хоче зробить все руками народа. Від таких методів публічно відмовляється. Але вони можуть бути вигідні Януковичу, - каже педагог Олександр. Називати прізвище відмовляється. - Нинішні демонстрації нагадують Єгипет, Сирію, де люди протестують з агресією. Це тільки укріпить підтримку диктаторських законів, які прийняли 16 січня. Владі потрібно їх виправдати.

Звертаємо на алею Петрівську, щоб обійти сутичку з іншого боку.

- Ось там проходить бал сатани, - художник Дмитро Кривоніс вказує на пагорб, де видніється Верховна Рада.

- Якщо нас зловлять, скажемо, шо ми туристи, прийшли Раду подивитись, - Приймаченко піднімає голову вверх. - А на мостіку влюбльонних вже Беркут. Вони украли в мене кусочєк щастя.

- Обійдемо їх з тилу. На Банковій 1 грудня все починалось так само, - жартує Ком'яхов.

- Тоді тобі перепало? - питаю.

- За що? Я ж художник. Був у середніх рядах. Провокатори були за трактором. Бачив, як вони готували пляшки. О побігли! - Ком'яхов вказує на колону солдат, які біжать униз по Грушевського.

Біля станції метро "Арсенальна" звертаємо до Маріїнського парку. По всьому периметру стоять солдати Внутрішніх Військ зі щитами. За ними парком пересуваються командири, з десяток гріються біля вогнища. Дорогу загородили вантажівками.

На вулиці - 10. Заходимо зігрітися у кав'ярню на вул. Інститутській. Сідаємо за стіл і відразу витягаємо телефони, щоби прочитати новини.

- Пишуть, Кличко поїхав у Межигір'я, - кажу.

- Шо сам? Тих двох кинув? Щас подзвонить Тягнибок: "Альо, Віталік, ти чьо, ми ж домовлялись всьо разом," - каже ображено режисер.

- Кляцебок, - сміється Кривоніс.

- Ти бачив, як з вогнегасника облили сьогодні Кличка? Такий білий стояв. На сцені лідер "Автомайдану"Сергій Коба щось йому розказував. Кличко дивиться, надувся, у нього ледь не стався пріступ ума, - продовжує Приймаченко. - Політики говорили за утворення народної ради. Яценюк почав, типу щас я вам скажу хто, а наш лідер - це народ України. На це все автомайданівець сказав: "Якщо через 30 хвилин ви не визначаєтесь з єдиним лідером, ми їдемо на Верховну Раду." Це логічне продовження останніх 2-ох місяців. Реально, скільки вже можна стояти? Вчора перше, шо Руслана сказала по скайпу: "Де мої ліхтарики?" Мирні акції працюють у цивілізованих державах. Тут спробували - не виходить.

- Туди ніхто нікого не тягне. Люди беруть участь у сутичках за покликанням. Мусірованіє ситуації опозицією вже всіх дістало. Це вилилось у демонстрацію, що раніше було тільки, як "кухонні" бурчання. - Ком'яхов протирає фотоапарат від вологи.

На Грушевського щохвилини лунають вибухи.

- Обережно, несемо "бімби", - 20 хлопців у дві колони тримають у пакетах для сміття жовту рідину.

- Що несете? - питаємо.

- Гімно!

- Дама з камеліями, хлопці з фекаліями, - сміється художник. - Повиростало покоління, яке відрізняється навіть від того, що робило революцію 2004-го. Є й дядьки, замотані у протигази, але свіжої молоді багато. Вони не інфіковані 1990-ми і цим всім безпросвєтієм кучмівським і ющенківським розчаруванням. А тітушки просто нічого не бачили, крім свого райцентру.

Загорівся ще один автобус. Від арки Лобановському йде колона хлопців у шоломах, протигазах, тримаючи один одного за плече, а в іншій руці — дерев'яний щит. Їм дають дорогу й аплодують, скандуючи "Молодці!"

×