У місті Буча, яке майже місяць перебувало в окупації російськими військами, поховали легендарну українську мисткиню-шістдесятницю 84-річну Любов Панченко. Художниця пережила тривале голодування в Бучі. Коли місто звільнили, Любов Панченко госпіталізували, проте врятувати її не вдалося. Після майже місяця в лікарні вона померла. Була мисткинею-модельєркою, малювала писанки, створювала вишиті народні костюми для хорів, а також збирала кошти на допомогу політичним в'язням, яких звинувачували в "антирадянській пропаганді". Картини Любові Панченко перебувають у приватних колекціях. Частину їх передали до Музею Шістдесятництва в Києві.
Gazeta.ua зібрала спогади про Любов Панченко, які публікують у мережі. До дописів додають неймовірні твори художниці.
Допис-присвяту Любові Панченко написала екскурсоводка Лариса Тарасенко. У розповіді про мисткиню авторка зауважила, що Любов Панченко завжди підтримувала українську культуру - і це видно в усіх її роботах.
"Вона з патріотів-шістдесятників, які попри тиск Кремля розвивали українську культуру за часів радянської цензури. Любов Панченко не змогли зламати в КГБ, але художниця сильно постраждала під час нової російської навали: упродовж окупації вона опинилася сама у своєму будинку фактично прикута до ліжка.
Художницю можна поставити в один ряд із геніальними Марією Примаченко та Ганною Собачко (українські майстрині, які працювали з технікою декоративного розпису. - Gazeta.ua). Сильна особистість, яка присвятила життя народному мистецтву. Вона належить до покоління шістдесятників, які обстоювали в застійний радянський період інтереси національного мистецтва й культури. Серед її друзів і колег - Людмила Семикіна, Галина Севрук, Євген Сверстюк, Алла Горська та Віктор Зарецький, Надія Світлична, Микола Плахотнюк", - написала авторка.
Картини Любові Панченко мають українські мотиви.
"Безліч акварелей, гуашей, декоративних розписів залишила по собі мисткиня здебільшого у приватних колекціях. "Світиться" внутрішнім сяянням декоративна гуаш із чарівною жар-птицею та розкішними кольорами, веселим поросям і кумедним котиком, оформлені у візерунок ритмічного орнаменту. Наївний і чистий світ усного фольклору та народного розпису виявляють усю глибину внутрішнього зв'язку художниці зі споконвічно українськими мотивами. Навіть реалістичні пейзажі Карпат, написані Любов'ю Панченко у стилі реалізму, продовжують співати мелодію її душі: казкові образи гір і корчуватих дерев готові розповісти свою історію кожному, хто вміє слухати тихий голос природи", - зауважила Лариса Тарасенко.
Мисткиня використовувала народні мотиви у творчості навіть попри заборони й переслідування.
"Головний напрям творчої лінії Любові Панченко - гаряча й щира захопленість народним мистецтвом у поєднанні з вірністю своїм уподобанням. Навіть попри заборони "зверху", вона не "перевиховалася", не змінила напрям діяльності, а ще глибше занурилася в нього. У бурхливі 1960-ті художниця з ентузіазмом відвідувала Клуб творчої молоді "Сучасник", була членом його літературної секції "Брама".
Увесь вільний час Люба усвідомлено перетворила на працю: вишивала навіть в електричці, коли їздила з Києва до свого будиночка в Бучі Лісовій. Її вишиванки з гордістю носили українські інтелігенти! Майстриня із "золотими руками", Любов Михайлівна вміла зробити шедевр навіть із найнепривабливіших залишків матеріалу - наприклад, вона створила понад 40 унікальних колажів, використовуючи непоказну пальтову тканину.
Сьогодні твори майстрині можна побачити лише у приватних колекціях її друзів і побратимів по мистецтву, а також у фондах Музею Шістдесятництва. Вражений персональною виставкою на честь 70-річчя Любові Панченко письменник-шістдесятник Євген Сверстюк чітко схарактеризував суть її творчості: "Вона живе у своєму світі, вона відкриває нам цей світ". Ця скромна й обдарована жінка не лише не зігнулася під тягарем різних життєвих негараздів, але й зберегла для нас свій чистий і дивовижно яскравий світ. Навіть назви серій її декоративних розписів глибоко поетичні: глядач здогадується, що тут не просто Україна, але й ще один особливий простір - Країна Щастя і Мрії", - написала екскурсоводка Лариса Тарасенко.
Допис-епітафію також написала журналістка, письменниця, дослідниця творчості українських митців Антоніна Палахнюк.
"Відійшла в засвіти авторка цих яскравих самобутніх малюнків. Любов Михайлівна Панченко - художниця, лауреатка премії імені Василя Стуса, знана майстриня декорування одягу в національному стилі. Сьогодні багатостраждальна Буча прощається зі своєю почесною громадянкою.
Любов Панченко - із середовища патріотів-шістдесятників. Уся її творчість - унікальний український колорит. Тому не дивно, що художницю в радянські часи переслідували, а її творчість замовчували", - зауважила авторка.
Також Антоніна Палахнюк описала страшну ситуацію, у якій опинилася художниця під час окупації Бучі.
"Любов Михайлівна Панченко народилася 1938 року в селі Яблунька, тепер це район Бучі. Там вона й проживала у власній хатині. А коли Бучу захопили російські війська, жінка залишилася в окупації напризволяще. Прикута до ліжка, вона не могла самостійно ходити, і тому практично голодувала. Цілий місяць художниця була без допомоги. Це підкосило її здоров'я. Коли ж її знайшли й відправили до лікарні, було занадто пізно", - написала Антоніна Палахнюк.
Авторка допису зауважила, що самобутні малюнки Любові Панченко й надалі надихатимуть українських дизайнерів.
"В усіх творах художниці, незалежно від техніки виконання, зоріють українські мотиви. Динамічні, стильні, яскраві! Вірю, ці дивовижні мотиви ще розквітнуть на святкових одягах українців. Ще презентуватимуть і прославлятимуть нашу самобутню культуру. Вони того варті! - написала журналістка й письменниця Антоніна Палахнюк.
Журналіст Олег Ущенко написав, що смерть Любові Панченко - втрата не лише для України.
"Померла українська художниця-шістдесятниця, лауреатка Премії імені Василя Стуса Любов Панченко. На 85-му році життя. Вона місяць голодувала під час окупації Бучі й організм надто заслаб. Це той випадок, коли не вона спілкувалася з Космосом, а Космос спілкувався з нею. Мав честь знати пані Любу. То не лише втрата для України, але й для Всесвіту, - написав журналіст Олег Ущенко.
Українська телеведуча й співачка Анжеліка Рудницька зауважила, що роботи мисткині мають бути більше представлені в українських музеях.
"Хотілося б, щоб в українських музеях знайшлося місце для яскравих, динамічних, сповнених кольору й світла робіт Любові Панченко", - написала Анжеліка Рудницька.
Любов Панченко народилася 1938 року в селі Яблунька під Києвом. Після закінчення відділення вишивання в училищі ужиткового мистецтва працювала в кравецькій майстерні. Ровесники її стверджують, що вона з юності була сповнена найсміливішими та найяскравішими ідеями: опанувала техніку лінору, із захопленням писала акварелі, багато вишивала. Після закінчення вечірнього відділення факультету графіки Українського поліграфічного інституту імені І. Федорова працювала художником-модельєром у проєктно-конструкторському технологічному інституті та в Республіканському будинку моделей. Зазнала переслідувань від радянської влади. Усе життя мешкала в Бучі під Києвом. Під час окупації міста армією РФ не мала змоги виходити й голодувала. 2 квітня Любов Панченко доправили в лікарню з виснаженням. 30 квітня мисткиня померла.
5 
4880
Коментарі