"Мій дідусь був черешнею" - баланс суму, любові і гумору

 

"Мій дідусь був черешнею" Анджели Нанетті у перекладі Андрія Маслюха і з ілюстраціями Анастасії Стефурак - книга, яка ідеально поєднує відчуття світлого суму і великої любові, гумору і дитячої наївності, - розповідає журналістка Оксана Зьобро. В інтерв'ю журналу "Країна" вона розповіла про неї серед інших улюблених своїх книжок.

"Книжка, яка наповнює мене винятковим світлом і теплом. І читати її варто саме у форматі видання від "Видавництва Старого Лева". Адже у ньому такий проникливий і глибокий текст доповнюють чуттєві і магічні ілюстрації Анастасії Стефурак. Це оформлення зробило книжку ще об'ємнішою і ще чуттєвішою. Ця книжка мені дуже рідна і близька, бо вона про родину, і вона про дідуся, який таки був черешнею. А мій дідусь також був для мене черешнею, яблунею, цілим моїм світом. В ній дивовижний баланс відчуття світлого суму і великої любові, гумору і дитячої наївності. І вона – ідеальна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Комплекс Бога - коли хочеш керувати чиїмось життям і робиш це

Маленький хлопчик Тоніно розповідає історію своєї родини так, як її бачить. Зокрема він розказує про свої стосунки з дідусем Оттавіано, з яким він разом вчиться сприймати світ і розуміти свої емоції, радіти від дрібниць, переживати найбільші втрати, розуміти, що таке любов. У ній багато символів – черешня, яку Оттавіано посадив, коли народилася його донька, мама Тоніно, гуска, в яку "перевтілилася" його померла дружина, пір'їна, як маленьке вітання з небес. І за кожним з цих символів – світ дитячого сприйняття. І ще точки дотику дитини, яка ще сприймає світ так просто і глибоко, як тільки може це робити дитина, і дідуся, життєвий досвід і мудрість якого дозволяють йому здитиніти (у найкращому сенсі цього слова) і знову побачити світ таким чесним і по-доброму простим", - каже Оксана Зьобро.

×