Ексклюзиви
Четвер, 17 червня 2021 17:07

Ми - покоління, у якого вирізали минуле - Антон Слєпаков

Ми  - покоління, у якого вирізали минуле - Антон Слєпаков
Фротнмен гурту "вагоновожатые" Антон Слєпаков з 2018-го пише лише україномовні тексти пісень Фото: Тарас Подолян

18 червня в cтоличному клубі "Південний Берег Києва" свій третій повноформатний альбом "Вогнепальне" представить гурт "вагоновожатые".

На новому релізі всі десять треків українською.

"На попередній платівці "Референс" було дві. Вийшла наприкінці 2018-го. З того часу цей потік україномовних текстів не припинявся, - розповідає фронтмен "вагоновожатих" 47-річний Антон Слєпаков. - Ми покоління, у якого вирізали минуле. Тобто ми не можемо сумувати за тим, що були піонерами, за комуністичними символами, ідеалами. І майже всі об'єкти, які були нам приємні, зруйновані. Не лишилося парків з типовими радянськими атракціонами. Немає старого Гідропарку. Пам'ятники, які я дуже любив, які мені здавалися архітектурно крутими в дитинстві, заборонені. Наприклад, солдати, матроси на Площі Жовтневої революції - теперішньому Майдані Незалежності. Що-що, а скульптуру вміли робити. Із закладів є ще "Ярославна", звичайно. Є якась "Київська перепічка". Але мені вона не близька, тому що я дуже багато років не їм м'яса. І клуб "Барви" закрився.

Все, що міг написати російською – вже написав.

Я був звичайним київським хлопчиком 1970-х - 1980-х. Російськомовним. Але все, що міг написати російською – вже написав.

Мене надихає українська озвучка, спілкування з україномовними друзями. Просто мова на вулиці від перехожих, книжки. Мені нічого для нових текстів не треба робити. В бібліотеку спеціально не ходжу.

Звичайно, моя задача зробити це максимально оригінальним і чимось своєрідним. Наскільки воно вже виходить. В душі, я, звичайно, тішуся. Тому що для мене це особиста перемога. Все життя бути російськомовною людиною і написати непогані, як на мій рівень тексти. Звичайно, я розумію, що вони в чомусь дуже поступаються. Що я ще так не вмію жонглювати словами, як я робив до цього . Але принаймні я сам собі цю спробу зарахував".

Для запису композиції "Касета" музиканти використали звуки з Чорнобильскої зони, Прип'яті, ректора.

" Проєкт "Звуки Чорнобиля" запропонували нам зробити пісню. Вже майже не було часу. Горів дедлайн. Через пандемію у них позлітали купа якихось іноземних гуртів, виконавців, діджеїв. І тут я просто вигадав – це ж касета, яка залишилася з Чорнобиля. І так все співпало. 40 хвилин - її хронометраж, і це час, який їхали ліквідатори на пожежу.

Касета нарешті - це останній музичний носій, який залишився в Чорнобильській зоні. Тому що компакт-диски ще не встигли там з'явитися. І це нібито історія касети, яка довго там десь пролежала. Можливо, у крамниці радіотоварів. А може, в якійсь покинутій квартирі. І от ми її наче знайшли, розшифрували, оцифрували.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сміливі можуть копати глибше" - репер Frazé-Frazénko видав новий альбом

Я з хлопців у групі найстарший, то я, звичайно, пам'ятаю 1986 рік. Все, що пов'язано з аварією, з ліквідацією, спробами всіх виїхати з Києва.

Мене відправили в Херсонську область до рідних. До Скадовську тоді курсував з Києва прямий літак.

Від продюсера усього проєкту "Звуки Чорнобиля" було ще побажання, щоб залучити в запис аудіобібліотеку звуків з Зони. Все робили поспіхом. Потім було важко ідентифікувати, що саме ми додали. Щось там тріщало, дзвіньчало. Використовували багато навіть не чутних шумів. Додало ембієнсу, гнітючої атмосфери. Я коли чую цей трек, я от прямо відчуваю це.

Я знаю людей, які надихаються Чорнобилем і Прип'яттю. Мені було дуже недобре. Хотілося швидше звідти звалити, якщо чесно".

Перед записом їздили в Зону. Відчув, що людина дуже маленька і недосконала, коли береться за такі глобальні світові процеси, як атомна енергія чи зброя масового знищення. Бачиш мертве місто, де колись вирувало життя. Де колись все було сповнене надій, щастя, якогось сенсу. А зараз просто джунглі. Непрохідний ліс. І впізнати, що тут колись була цивілізація, важко. Моторошно.

Я знаю людей, які прямо надихаються Чорнобилем і Прип'яттю. Мені було дуже недобре. Всім нам було погано. Хотілося швидше звідти звалити, якщо чесно".

Композиція, яка дала назву платівці "Вогнепальне" - пов'язана з кіно.

" Нас запросили в проєкт, який робить організація KyivMusicFilm, - продовжує Слєпаков. - Проводять фестиваль короткометражок KISFF. Організовували в його рамках акцію Sound & Vision. Коли під короткий метр музиканти грають наживо. Це було в Будинку кіно декілька років поспіль. І здається, в 2019 році нас теж запросили взяти участь у такому виступі. Випала анімаційна стрічка. Не пам'ятаю, як називалася, але головного героя протягом 9-хвилиного сюжету весь час якісь негаразди спіткають. То стріляють, то сують ножі в нього. Гіперболізована, звичайно, така історія, чорний гумор, трішечки треш-естетика. Але коли я побачив всі ці перипетії, вигадав початок історії "Вогнепальне та вісім ножових".

Фестиваль відмінили в останній момент. Цю композицію ми так і не зробили. Але оцей начерк лишився. І отож, якби проклав початок і став поштовхом для створення канви. І потім я зрозумів, що через весь альбом іде ця історія людини, яка врятувалася.

В лікарні завжди є час подумати, переосмислити і згадати багато фактів і подій з життя

Лікарі рятують молоде легковажне життя цього хлопця.

В лікарні завжди є час подумати, переосмислити і згадати багато фактів і подій з життя. Дитинство, юність, школа, інститут і далі короткими перебіжками. Завдяки нелінійному монтажу режисера всі частини можна нарізати химерно, в дивному, якомусь одному йому відомому, порядку. І потім нам буде цікавіше дивитись, а точніше слухати".

На альбомі є два саундтреки. ZNO створили до серіалу "Секс, Інста і ЗНО", "Між нами" до однойменної драми Соломії Томащук.

"До того бачив лише один серіал про підлітків. Sex Education, мені здається, допомагає якраз молодшому поколінню і батькам знаходити спільну мову на таку не дуже зручну тему сексуального виховання. Не всі готові до такого відритого діалогу. Але "Секс, Інста і ЗНО" вийшов трохи інший. Нас підкупало, що це робота Антоніо Лукіча, який приголомшив, мені здається, всю Україну "Моїми думками тихими", і тому, звичайно, ми погодилися відразу ж.

Для "Мiж нами" потрібно було створити тонку тканину фінального настрою, грамотно і неупереджено вмонтувати емоції і переживання, лірику і драматизм і поставити майже нечутнi, але такi доречнi три крапки. Просто прагнув розказати історію людини, в якої проблеми, якій погано, в якої непрості стосунки зі своїми батьками, зокрема з матір'ю. І вона шукає вихід, шукає себе у цих стосунках і проходить через певну низку випробувань".

Гурт "вагоновожатые" створили 2013 року колишній фронтмен дніпровського колективу "И Друг Мой Грузовик" Антон Слєпаков, гітарист Валентин Панюта, раніше відомий за харківським гуртом Lюk та ударник Стас Іващенко, який до цього грав в донецькому гурті DOK.

В драмі "Між нами" автори саундтреку "вагоновожатые" ще й зіграли самі себе. Виступають на вечірці , яку організовує хлопець головної героїні.

"Це не перший мій досвід в кіно, як актора, - каже Антон Слєпаков. - 2011 зявився як камео в фільмі Rock'n'Ball Дмитра Приходька. А ще озвучив озвучив маленьку роль робота Обсерватора в мультфільмі "Віктор Робот". Мій персонаж стоїть багато років поламаним, на якусь мить його включили, він розказав історію свого життя і заспівав пісню. В український прокат стрічка має вийти 24 червня 2021 року".

Зараз ви читаєте новину «Ми - покоління, у якого вирізали минуле - Антон Слєпаков». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 61
Голосування Гурт Green Grey мав виступити на НСК «Олімпійський» на офіційному концерті до 30-річчя Незалежності. Зі списку запрошених викреслили після відео вокаліста Дмитра Муравицького, на якому критикує мовний закон. Що думаєте з цього приводу?
  • Пісня Green Grey "Под дождем" в 1990-х була реальним хітом, формувала сучасне обличчя українського шоубізнесу. Утискати російськомовних виконавців несправедливо
  • Артист, який дозволяє собі публічно ображати державну мову, не може брати участі у державних концертах
  • У 2000-х україномовні артисти не мали шансів пробитися в ефіри через політику власників більшості каналів – промосковських олігархів. Про це Green Grey не згадують
  • Музиканти досі не можуть зрозуміти, що їхня проблема взагалі не у мові. Популярність лишилася у 1990-х
  • Ганебно для рок-гурту перейматися офіційним визнанням чи ні державних органів. Реальний показник успіху - кількість переглядів у Ютубі чи Інстаграмі
  • Ваше ставлення до ситуації у коментарях
Переглянути