Майстриня ліногравюр "друкує" свої полотна ногами

Вчора у столичному Національному художньому музеї відкрилася виставка ліногравюр Альбіни Ялози. Проект назвали лаконічно - "Тиша".

Усі 44 пейзажі безлюдні. Із кольорів - чорний, жовтуватий, сірий, коричневий, блакитний. Майстриня гравюр Альбіна Ялоза розповіла, чому "друкує" ногами свої полотна та звідки бере ідеї таких конструкцій-пейзажів.

- Чому використовували такі похмурі кольори на полотнах?

- Не думаю, що вони похмурі. Це контрастні монохромні кольори. Я ж графік, я не живописець, щоб кольором бавитися. Я перш за все працюю з ритмом. Для мене це головніше. Ми дихаємо та ходимо ритмічно. І на моїх роботах є цей вдих та видих.

- Як довго працюєте над ліногравюрою? Розкажіть детальніше про саму роботу.

- Спочатку роблю маленький ескіз. Хоча інколи обходжуся і без нього. Потім гравіюю дошку, приміром метр на метр. Вирізьблюю її смугами, засічками. Потім валиком покриваю її чорною фарбою. Можу додати трохи білої. Беру полотно, яке до цього покрила акрилом. Тут використовую зазвичай монохромні кольори, але можу додати пастельного блакитного, жовтого, коричневого. Притискаю полотно до дошки і ходжу по ньому ногами. Отримую таким чином відтиск. Над однією картиною можу працювати і тижнями. Інколи не відразу виходить перенести задуману конструкцію на полотно.

- Які пейзажі надихнули вас на створення цієї серії полотен?

- Це роботи не з натури. Серія "Загублений Рай" - дитячі спогади. І полотна апелюють перш за все до людських емоцій та до її власних спогадів.

- А чому на жодній з картин немає людей?

- Не так цікаво зображати саму людину. Мені цікавіші її вчинки і те що вона по собі залишає. І чи взагалі залишає вона щось по собі... Як митець зосереджуюся на світі, що нас оточує.

- Ваша ідея була назвати експозицію "Тиша"?

- Ця ідея виникла у Павла Гудімова - він куратор проекту. Ми розмовляли з ним про музику і я була проти щоб вона звучала і на відкритті, і взагалі під час демонстрації картин. Тут музика не потрібна, тому й виникла така назва "Тиша". Бо насправді, це заглиблення в себе. А чи є там в когось музика чи ні - вирішувати самим людям. До того ж полотна перегукуються з навколишнім шумом у місті, а музейний простір і полотно - це ніби бажання внутрішнього та зовнішнього спокою.

- Ви коли робите ліногравюри музику слухаєте?

- Слухаю, але я її не чую. Настільки заглиблююся у себе що один і той самий диск програється по 10-20 разів на день. Я вихоплюю лише декілька нот. Включаю різне - і джаз, і сучасну, і house-музику.

Виставка триватиме до 2 грудня. А 30 листопада о 18.00, в рамках проекту, відбудеться зустріч-бесіда з Альбіною Ялозою та Павлом Гудімовим. Вихідні дні в музеї - понеділок та вівторок.

Альбіна Ялоза народилася 1978 року в Харкові. Живе й працює в Одесі. 2006 - закінчила Харківське державне художнє училище за спеціальністю "живопис", 2006 - Харківську Державну Академію Дизайну і Мистецтв за спеціальністю "графіка". Із 2010 року - член Спілки художників України.