У Луцьку фотографи втілюють соціальний проект про лучан. Вони знімають перехожих і беруть інтерв'ю. У проект може потрапити кожен пересічний лучанин або ж турист, якого фотографи зустріли на вулицях міста. Про проект для Gazeta.ua розповіла одна з авторів "Обличчя Луцька" Оксана Цимбалюк.
Як виникла ідея створення проекту?
- Втілюємо проект утрьох: я, Таня Хомич і Володя Хомич. Ідея у нас виникла на початку серпня 2012 року. Вова показав мені сайт аналогічного одеського проекту, потім ми знайшли подібну ініціативу в Чернігові та Івано-Франківську і подумали, що було б цікаво таке ж робити в Луцьку. Ми не вигадували нічого нового, просто підхопили естафету у створені подібних проектів. Проте розробили власний стиль фотографії і тематику запитань.
Пройшов місяць після цієї розмови, ми відвідали фототренінги в Польщі та в Україні і вирішили робити "Обличчя Луцька". У мене вдома всі троє коротко обговорили концепцію проекту, людей, яких варто сфотографувати першими, зробили все це і 14 вересня стартували в соцмережах "Вконтакте", "Facebook" і Blogspot.
Згодом такий проект з'явився у Львові та Тернополі. Було б кльово, якби це перетворилось у всеукраїнську ініціативу, таку собі громадську акцію. Коли це починали проект, не думали, що проект стане дуже популярним серед лучан. Мабуть, через те, що в ньому беруть участь не лише відомі персони, але і прості пересічні люди. Учасником проекту може стати будь-хто, незважаючи на кількість грошей в його гаманці, віку, статі, професії. Крім того, щось подібне у Луцьку ніхто раніше не робив.
Це не комерційний проект, нащо він вам?
- Інколи ми теж задаємо собі це питання. Крім соціального проекту "Обличчя Луцька" кожен із нас трьох має роботу, сім'ю, особисте життя і ще багато інших проектів. Таня і Вова свого часу організовували в Луцьку фестиваль альтернативної музики, успішну рок-школу. Я займалася журналістикою і громадською діяльністю.
Мабуть, справа у нашій свідомості і стилі життя - ми не можемо нічого не робити. Крім того, кайфуємо від спілкування з людьми і того, що робимо. Мені завжди хотілось звернути увагу мешканців Луцька, що наше місто - цікаве, незважаючи на всі його проблеми. Тут живуть колоритні і неординарні люди, про яких варто розповідати всьому світу. У своєму проекті хочемо об'єднати випадкових, цікавих і відомих перехожих Луцька.
Які ставите запитання перехожим?
- Перш за все - ім"я, прізвище, вік людини та професію. Потім просимо, щоб вона розповіла, чим вона займається: де працює, які має хобі, захоплення, яка її життєва мета та ціль, про музичні захоплення. Це блок про особистість. У ньому вона може розповісти про себе, що завгодно.
Другий блок - про Луцьк. Інтерв'юер розповідає, скільки часу вона мешкає в Луцьку. Якщо це турист, то розповідає чому сюди приїхала. Ми запитуємо, що подобається а що не подобається у місті, про улюблені місця. Якби була можливість, що можна було би змінити. Не хочемо, щоб люди хвалили і возвеличували Луцьк, але й наголошували на проблемах міста. Звісно, все залежить від респондента і його любові чи нелюбові до Луцька.
Також у "Вконтакте" після фото і розповіді, ставимо пісню. Це або улюблена композиція, або та, яка характеризує респондента.
Як реагують на вас перехожі? Відразу погоджувалися взяти участь у проекті?
- Кожен по-різному. Буває, вийдемо в місто і перших десять людей нам відмовляють із незрозумілих причин. Буває люди самі підходять і просять сфотографувати.
Мабуть, спрацьовує "ефект телебачення", коли люди тікають, бачачи камеру, фотоапарат чи диктофон. А якщо пояснюють відмову, то найчастіше так: "Я не гарно виходжу на фотографіях, я не фотогінічний". Наголошуємо, що у нас всі люди гарні на фото! Зазвичай ми підходимо до людини, вітаємось, представляємось, пропонуємо взяти участь в проекті і в разі потреби аргументуємо чому вибрали саме її.
Одного разу троє сиділи і пили каву на вулиці. Мали з собою фотоапарт і ще штатив. Підійшов хлопчина і почав розпитувати, чим ми займаємось. Розговорились і сфотографували його. Виявилося лучанин 5 років жив у Нью-Йорку на одній квартирі з дочкою Флі - басиста гурту Red Hot Chili Peppers. "Вона була подругою моєї дівчини. Навіть побував на концерті RHCP у Києві. Мені запрошення дав сам Флі. На квитку було написано "художник". Після деякі люди дякували нам, що ми розповіли їм про цього хлопця. Також багатьом сподобалася публікація про луцького скульптора Миколу Голованя.
Героєм проекту може стати кожен, хто ходить вулицями Луцька.
Скільки вже сфотографували "облич"?
- Маємо вже 162 облич - студенти, учні, держслужбовці, журналісти, митці, правоохоронці, пожежники, продавці, вчителі.
Яке твоє улюблене?
- Подобаються всі обличчя, які ми фотографуємо, але є кілька фотографій, які просто першими згадуються, бо, мабуть, найяскравіші. Це моя суб'єктивна думка, як фотографа і просто людини. Думаю, у Тані і Вови є свої "улюблені обличчя". Це Світлини художника Іштвана Куса, суші-майстра Юрія Хазіпова, пенсіонерки пані Юлії Толкачової.
Ці фотопортрети виразні, чіткі, мають свою атмосферу. У цих людей дуже пронизливий і торкаючий погляд.
Хтось із відомих лучан потрапив туди?
- Одним з перших героїв був наш місцевий вуличний музикант Владислав Старинков, вокаліст гурту "Флайза" Андрій Тимчук, джазова співачка Галина Конах, радіоведучий Сергій Ткачук. Якось випадково зустріли в центрі міста нашого губернатора Бориса Клімчука та екс-мера Богдана Шибу. Також взяли участь футболісти луцького ФК "Волинь", музиканти з гуртку "Kozak System " Іван Леньо та Сергій Соловій .
Бувало таке, що просто сфотографували священника. В коментарях у соцмережах люди писали про нього багато позитивних відгуків. "Не зірок" теж варто називати відомими і впізнаваними.
Є такі, що спеціально приходять, щоби взяти участь фотозйомці?
- Приходять, дзвонять, закидують повідомленнями на електронку і в соціальних мережах. Це все робиться дуже легко і той, хто нам написав чи подзвонив - обов'язково з"являється в проекті "Обличчя Луцька".
2 
4880
Коментарі
3