У продаж поступив еротичний календар на 2021 рік з українськими письменниками. Митці розповіли, чому українці не читають сучасних авторів та як популяризувати свої твори.
Валерій Ананьєв, письменник, блогер: "У нас величезна кількість людей, які живуть в Україні та знають українську, але не купують книжки. Це через погану рекламу - автор не зобов'язаний нею займатися. Відсутність ринку критики. Усе це дає такий результат, що навіть українські письменники в Україні невідомі. Ринок не здатен забезпечувати адекватною зарплатою авторів та редакторів. Якби я не знав від знайомих, які вони отримують гонорари, я б ніколи не повірив. Це мізерно до абсурду".
Сергій Демчук, письменник, журналіст: "Взимку виходить мій роман "12 унцій любові". Присвячений боксу. Якби його поширив Віталій Кличко, який тільки в "Інстаграмі" має приблизно 100 тисяч підписників, то половина з них дізналась би про існування книжки. А ще якийсь відсоток навіть би загуглив. Тим більше, що його аудиторія скоріш за все цікавиться спортом.
Треба пояснювати, що людина, яка не читає, проживає лише одне життя. А любителі книжок - одразу декілька. І героїв, і авторів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Акторка знялася топлес в серіалі "Перші ластівки. Zалежні"
Сергій "Колос" Мартинюк, письменник, лідер рок-гурту "Фіолет": "У музиці запровадили квотування. Воно не спрацює для книжкової індустрії, не дасть позитивний ефект на читання молоді та взагалі населення. Я схильний думати, що найкращі ініціативи - ті, що відбуваються знизу. Наприклад, блоги лідерів думок. Могли б викладати цікаві огляди чи новини сучасної української літератури. А все, що відбувається з боку держави, тобто згори, часто ущербне. Особисто в мене це нав`язування викликає спротив, що вже казати про підростаюче покоління. За їх розуми й світогляди важливо боротися. Не хочу образити молодих менеджерів, які прийшли в різні державні інститути.
Була крута практика, коли президентом був Петро Порошенко. Це не стосується політики. На його сторінці та тодішнього прем`єр-міністра Володимира Гройсмана викладали підбірку нової української музики чи книги. Одного разу там був наш кліп. А це ж велике охоплення, прилетіли лайки та коментарі. Це важливо, бо не цільова аудиторія дізнавалась про наше існування. Це не заслуга політиків, скоріш за все це робили їх піарщики чи журналісти. Але досвід цікавий".
Павло Коробчук, письменник та музикант: "Я все ж мушу сказати щось хороше про державні проекти, бо я представник Інститут книги. Зараз досліджуємо психологію читання. Одна з учасниць опитування розповіла, що в проблемних ситуаціях згадує найтепліший момент свого життя. Коли в дитинстві їй бабуся читала вголос книжки або розповідала казки. Це дуже інтимний момент, який треба продавлювати. Грати на такому підсвідомому рівні та реалізовувати книжки. Життєвий досвід, який схвилює будь-кого , можна використовувати для популяризації читання. Головне робити це круто та живо. Це важливіше, ніж проценти квотування".
Павло Матюша, письменник, перекладач: "Спостерігав за вулицями французьких міст, де найчастіше доводилось бувати. Я не бачив великої кількості читаючих в метро чи на лавочках. Молоді люди найчастіше в навушниках. Можливо, старше покоління читає частіше. Але, думаю, це стереотип. Читання конкурує за нашу увагу з іншими видами дозвілля. Не пам'ятаю особливих книжних акцій у Франції. Єдине, що точно можу сказати: дошкільнят в першу чергу вчать бути членами суспільства, толерантності та поваги до прав інших. В основному роблять це через книги".
Мартин Якуб, автор детективів та кримінальної прози: "Треба ще на етапі ідеї для роману розуміти, що в ній має зацікавити телебачення. Ми не можемо запровадити квоти, бо усюди засунуть Кокотюху, який буде бубніти та поливати всіх жовчю. Це не залучить ніяких читачів, не те що молодих. Треба робити ще щось, окрім написання книги. Тоді рано чи пізно тебе помітять. У мене, наприклад, так співпало, що я власник відеопродакшена. Тому знімаю власне шоу. Примус тут недоречний. Зазвичай наші літературні презентації чи події нудні. Це цікаво обмеженому колу читачів. Думаю, на всю країну їх не більше 100 тисяч. А що робити з рештою 39 мільйонів - питання".
Петро Яценко, письменник, журналіст: "Цього року у мене вийшло чотири книги. Про це не написала жодна газета. Ніякий телеканал не показав в новинах. А все тому що українські письменники - мертві. Жили в XIX столітті. Так нас всіх вчили в школі. Власне тому й вирішив взяти участь в зйомках еротичного календаря. Ми маємо нарешті асоціювати українську літературу зі здоровим, жвавим, метким, сильним тілом. Бо ми є, ми живі, видаємо книжки, пишемо та працюємо.
Хто вважає цей календар сороміцьким чи забороненим прийомом, я не погоджуюсь. Ми живемо в такому світі: якщо не покажеш принади, ніхто не зацікавиться твоїм внутрішнім світом. Якщо купите цей календар, то жахливий 2020 рік закінчиться швидше".
Замовити календар можна на сайті видання. Авторський прибуток з продажу піде на закупівлю книжок для бібліотек та лікарень України.
1 
4880
Коментарі