Лаврін Кайдаш загинув в АТО першого ж дня

5

30-31 серпня у київському театральному просторі "Сцена 6" Довженко-центру відбудеться прем'єра вистави "Дикого театру" "Кайдаші 2.0". П'єса Наталки Ворожбит створена за мотивами повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького 1878 року. Дію перенесли в наш час. 10 днів режисер Максим Голенко та актори працювали над спектаклем у селі Сорокотяга Жашківського району на Черкащині.

Виконавці ролей розповідають про своїх персонажів.

Сергій Солопай - Омелько Кайдаш:

"Класичний Омелько більш працьовитий. У ХІХ столітті були інші умови. Не візьмешся за роботу — не проживеш. Тільки так і тягли господарство. А наш Кайдаш, в основному, у колгоспі крав. Тому і ллє сльози за совком. І за стосунками і з синами, і дружиною Марусею, і невістками Кайдаші різні.

Не те що сучасний Омелько повний ледацюга, але зовнішні обставини інші. Якщо є можливість вкрасти, то він вкраде — от і все. Ще малим я пам'ятаю, у селі казали: у людей не можна красти, а в колгоспі так, бо то все наше. Хоча ж це просто виправдовування.

Старший син Кайдаша Карпо абсолютно повторює лінію батька. Чи хотів він якось інакше жити? Молодший син Лаврін наче трохи інший, але жити в таких умовах і залишатися кульбабкою теж не виходить.

Коли Омелько паралізувало від горілки, лежить, по суті, в комі - нічого не чує, не розуміє. Рідні починають приходити розмовляти з ним. Бо кожному хотілося, щоб хоч хтось вислухав наболіле.

Чому приходять не один до одного, а до нього, навіть не знаю. Омелько єдиний, хто не починає суперечок. Розмовляють, як на цвинтарі з могилою. Бо вже не засудить. Хоча Омелько і живий лише чарку по-справжньому любив.

"Я хочу, щоб ви усі залишили мене в спокої", - кричить, не витримавши постійної колотнечі в хаті. Особливих розмов із близькими не потребував. Зі старшим сином він ще говорив, але більше розповідав про СРСР. А з молодшим вже нема того контакту. І то на щастя Лавріна. Тому що сидів би, бухав би так само, як Карпо з батьком".

 

Наталка Кобізька - Мотря, дружина Карпа Кайдаша:

"Кайдашева сім'я - це зациклена проблема егоїзму, що з року в рік, із покоління в покоління повторюється. Ми не виносимо, не говоримо про це, не вчимося на чужому досвіді. Кайдаші не говорять одне з одним. Просто існують під одним дахом. Тому роблять різні дурниці. Під впливом Мотрі Карпо почав ділити хазяйство.

Через свою пиху вона просто все розвалила. Виправдовує себе тим, що хоче дітей і свій дім, і сердита, бо не отримала. Наприкінці з'ясовується, що Мотря таки вагітна.

Але, думаю, якщо народить, то це буде ще більш сумне видовище. У неї нуль нормальних материнських інстинктів. У Карпа та сама проблема. Знову ж таки, пустять на світ таких самих нещасних дітей, якими є самі.

Мотря на своїх почне виливати весь негатив, образи, ревнощі, що накопичувалися роками. Діти, якщо вірити психологам, шукатимуть у своїх майбутніх партнерах прототипа матері й батька. Отака вона, дурна круговерть Кайдашевої сім'ї.

Я сама з Полтавщини, як і авторка п'єси Наталка Ворожбит. Мені дуже знайома її мова, вдуже їй дякую за наші такі смачні словечка. І я ці всі сюжети не раз бачила. Таких Мотрь. Знаю серед моїх не тільки близьких друзів, а й родичів, що найстрашніше. Це не залежить від території, місця, часу.

Мотря - яскрава особистість. Не губка, яка там десь підгледіла, у того щось перейняла. У неї сильний, хоч і паскудний характер. Із Мотрі могли б бути люди. Якби, можливо, її батьки не впустили в якийсь момент виховання".

 

Юрій Радіонов - Лаврін Кайдаш:

"Мати любить молодшого сина більше. Про це знає і Лаврін, і Карпо. Це всіх мучить. Лаврін через це переживає. Йому незручно перед братом. Весь час уходить від конфлікту. Навіть коли Карпо обслухався російської пропаганди, кричить про АТО і НАТО, Лаврін нічого йому не відповідає. Просто приймає удари. Відкрита суперечка завжди короткотривала. Тому що покричали й заспокоїлися. А коли ти постійно змушений прибирати кути, десь мовчати, десь щось приймати, не атакувати - це цікаво грати.

У стосунках із жінками Лаврін - Єсєнін - лірик, романтик. Його фінальний монолог не про любов, не про дівчат, а загалом про поняття кохання. Він весь час шукає його різні форми. Лаврін для свого села, наче з іншої планети. Це зрозуміло з його роздумів про те, що спати з жінкою, в якої є дитина, — це якось дивно, тому що вона теж народила чоловіка.

Лаврін замість жінки з дитиною обирає 15-річну Мелашку. Наталка Ворожбит спеціально прописала її такою молодою. Квіточка ще ніби не розпустилася, а її вже зрізали. І от цього моменту розкриття в неї не було. І вона його знаходить на стороні. Тікає від "битовухи" до Києва. У столиці дівчині сказали: "Вау, як ти цвітеш красиво".

Лаврін весь у роботі, як мураха, не бачить цього в юній дружині. А хтось помітив. Тому, мені здається, він і поїхав на війну.

Лаврін чесний все-таки. Щиро переживає за дитину попередньої коханки. Він же сина головихи Артема фактично їй сватає. Нема такого: "Танюха, коротше, йди нахєр". Є момент - "Я бачу, Артему погано, Тані погано. Двом погано. Це буде плюс, усе буде нормально".

В АТО, думаю, Лаврін загинув у перший день. Він, у принципі, за цим і їхав на Донбас. Коли каже: "Війну хочу спробувати", - це теж про форму любові. Стати героєм - сто відсотків не збирався".

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мелашка Кайдаш погодилася стати коханкою

Анна Абрамьонок - жінка з дитиною Танька:

"У Тані вже є дитина - хоче сім'ю, хазяйство, дім, все як у людей. Чоловіків у її житті багато. Просто половина жінок неправильно обирає. І при цьому не знаємо, що у зовні ідеальних родинах відбувається. Любить насправді Карпа Кайдаша - перше кохання. Хворі залежні стосунки у них із 7-го класу.

В Україні не розвинуте самопізнання, не наш менталітет. Буває, хтось завис так завис на партнерові, навіть якщо не вийшло. Подивіться численні романи після зустрічі випускників.

20 років Карпо ходить до Тані, навалює: "Я подарую тобі небо в діамантах". Але одружується з Мотрею. Для Тані це шок. До останнього чекала, що буде з нею. Сходиться з молодшим братом Лавріном спочатку назло, а потім як варіант.

Виходить заміж Таня за сина головихи Артема. Дає йому кохання, вірність, турботу для того, щоб він міг почуватися добре, забути Мотрю, яку відбив Карпо. Й Таня щаслива від того, що потрібна нарешті комусь".

 

Тетяна Лавська - Маруся Кайдаш:

"Кайдашиха пригнічує чоловіка, тому і п'є все життя. Авторитарна від страху. Могла в молодості втратити красеня Омелька. Він потягнувся за нею, однолюб. Але виявилось, що горілку більше любить.

Маруся хоче, аби було по її, але при цьому лежати й нічого не робити. Справжня собака на сіні. Мотря хоч може рявкнути у відповідь, а прийшла в хату тихенька покірна Мелашка й свекрусі й вона не така.

Поруч із такою бабо-пресом будь-який чоловік перетвориться на непотріб. Риса така в українських жінках еволюціювала за довгу історію війн на нашій території. Чоловіки гинули, доводилось тягнути все на собі, бути рішучою. Наприкінці Кайдашиха розуміє, що все життя будувала стосунки в родинні не так. Але вже пізно міняти щось - чоловік лежить в комі, діти іншими шляхами пішли, Карпо бухає, Лаврін на війні.

Карпо віддалився від матері, бо його Мотря - це конкуруюча сила. Вона друга Кайдашиха. Маруся, крім ревнощів до невісток, ще й мріє про продовження роду, а в Лавріна народжуються дівки, Карпо взагалі не "настругав" жодного нащадка з Мотрею. У нього є син Іван від коханки Тетяни. Кайдашиха ніколи не визнає це дитя-підплетіння.

"Кайдаші" - це не смішно. Якщо в таку сім'ю потрапив, то розумієш, що і твій, і твоїх дітей життєві стереотипи стануть такими. Це дуже страшно, коли люди одне одного не чують, лише нав'язують. Те, що Маруся любить Омелька, видно, коли доглядає його після хвороби. Ну, бо гівно з-під лежачого їй легше виносити, ніж терпіти його п'яного щодня. Вона й синів би своїх огорнула ніжністю, якби Карпова Мотря не стала в позу. А так Кайдашиха не може проявити свою любов ні до кого, вважає, що це слабкість.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У селі під Жашковом показали сучасну версію "Кайдашевої сім'ї"

×