Лариса Денисенко щомісяця перечитує "Карлсона" і поезію Антонича

Українська письменниця Лариса Денисенко серед своїх улюблених книжок називає Астрід Ліндгрен "Малий і Карлсон, що живе на дах", поезію Богдана-Ігоря Антонича та Івліна Во "Офіцери й джентельмени".

"Ці книжки в мене живуть на спеціальній полиці біля компа, з якої я відцапую їх будь-коли, відкриваю на будь-якій сторінці й уживаюсь. Мені цікаво перевіряти на них, як я змінююся протягом життя", - пояснила письменниця.

"Карлсон" - це перша дитяча книжка, яку я почала читати, після програми телебачення, – у 4,5 року. Обожнюю її. Змалку хотіла, щоб таке до мене прилетіло. Карлсон –  вічна вередлива егоцентрична дитина, яка насправді шукає тепла, якій усе можна пробачити, яка захоплює. Ти можеш на неї буркотіти, але все одно причарований. Він живе на даху, однак дуже земний, має плоть. Я уявляю навіть, як він зблискує оченятами. Такий маленький монстрик, що постійно вигадує шкоди. Провокує, аби його виховали. Особливо сподобалось, як він заліз у квартиру, де плакало маля, побачив порцелянового голуба і вклав йому до дзьоба ковбасу: тут хтось був. Щоб батьки не залишали дитину саму. Він виховував дорослих, виявляється", - зазначила Денисенко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лариса Денисенко стояла в черзі за автографом Віталія Жежери

Поезія Антонича, за її словами, подібна до джазу.

"Кожне слово вивірене, як музичний ряд. Її можна наспівувати. Образи квітів, вітру й міста здатні поселити в тобі якесь зернятко. Ти починаєш потім крутити його й створювати щось своє. Для мене завжди було проблемою запам'ятовувати вірші. Але чудово орієнтуюся в збірці Антонича. "Слухаю" його щомісяця. Його поезії для мене, як кольорові сни: теракотові, зелені, білі, розсипи червоного, як горобина. Він дуже соковитий. Коли довго працюю, знаю, що відпочиватиму за поезією Антонича", - наголосила літератор.

×