У Києві закінчився ХІ Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця. З 17 по 27 квітня виконавці з 13 країн змагалися за звання кращих. Перемогу здобув піаніст з Південної Кореї Кім Джунхі. Другу і третю премію отримали українці Дмитро Чоні та Олександр Леонов. На четвертій сходинці Лань Байчао з Китаю. П'яте місце виборов білорус Денис Линник і шосте — українець Станіслав Гуминюк.
Щороку піаністів судить міжнародне журі найвищого рівня. Цьогоріч до складу журі увійшли Марія Муравська (Польща), Норма Фішер (Велика Британія), Авададжин Пратт (США), Франческо Лібетта (Італія), Микола Сук (США) і Йожеф Єрмінь (Україна). Очолив журі український композитор Олексанлдр Злотник.
Норма Фішер судить конкурс Горовиця не вперше:
- Рівень цього конкурсу дуже високий. Але цього року паралельно з ним у Тель-Авіві відбувається фортепіанний конкурс імені Артура Рубінштейна, тому частина сильних виконавців поїхала туди.
- На мене найбільше враження справив китаєць Лань Байчао, який грав у другому турі Прокоф'єва – зізнається Йожеф Ермінь. - Це феноменально: в такому віці грати в такому екстремально повільному темпі цю головну тему страшенно складно. Таке враження, що він тут навчався — наскільки близькі йому ці образи - вся ця билинна сфера Прокоф'єва.
Українські виконавці багато в чому перевершують своїх зарубіжних колег. Однак українська школа досі більш орієнтована на ритмічну, "поетичну", гру. Натомість за кордоном піаністи освоюють речитативну гру, яку можна порівняти з прозою — каже Йожеф Ермінь:
- Різниця особливо помітна у виконанні бароккової музики, особливо Баха, і класичної музики — Гайдна чи Моцарта. Західні виконавці мають більше розуміння артикуляційних моментів барокової музики. У наших же музикантів є певні проблеми з артикуляцією, фразуванням у класичній музиці, і особливо в барокковій. Але що стосується майстерності, технічної підготовки, школи, то тут наші музиканти не уступають абсолютно зарубіжним. Загалом же у наших піаністів трошки романтичний підхід до класичної музики. Хоча ті з наших, які вчаться на заході, уже по-іншому це грають. Артикуляція — це проблема фразування, штриха. Це мова цієї музики. Як у мові є коми, тире, так і в музиці. Наші музиканти грають більше ямбами і хореями. В іноземців — більш речитативна гра, прозова.
Уже кілька років поспіль найсильніші артисти на конкурс приїжджають з Південної Кореї і Китаю. Цей сплеск - природний результат роботи з дитинства — каже голова журі Олександр Злотник:
- На сьогоднішній день в Китаї 25 мільйонів дітей до 10 років грають на фортепіано. Японія, Китай, Корея ставлять на перше місце виховання в дітей духовності. Тому ми бачимо результат. Китайцям притаманна більше технічність, а корейцям — емоційність. Але іноді збігається і те, і інше в одному виконавцеві. Найвищу оцінку корейцю Кіму Джунхі поставили всі члени журі. Він виборов її виконанням Третього концерту Рахмінінова.
Якщо твір виконують більше 50-ти років, він стає класикою, і судді оцінюють також традицію його виконання. Якщо піаніст грає молодші твори - оцінюють більше майстерність виконавця і його школу. Адже свою виконавську школу має кожна країна.
За тиждень змагань не всі члени журі могли оглянути Київ. Однак це зробив італійський гість Франческо Лібетта.
- Я був вУкраїні лише чотири рази, - досі в у Львові й Одесі. Зараз у Києві вперше так надовго. Коли я приїхав сюди вперше, мав змішані відчуття. Уявляв усе тут для себе екзотичним, російським. Коли ж потрапив сюди, був вражений. Я з південної Італії. Живопис у моєму регіоні саме такий, який я побачив у Святій Софії і Києві. Це мені дає дивне відчуття, наче я приїхав додому, де не був протягом багатьох років. Дуже дивно — тому що тут все нове і знайоме водночас.
Конкурс молодих піаністів імені Володимира Горовиця проводиться в Україні з 1995 року. Він єдиний з-поміж українських музичних змагань, який входить до Всесвітньої федерації музичних конкурсів.
1 
4880
Коментарі