13 червня 1911 року в Парижі відбулась прем'єра балету "Петрушка" Ігоря Стравінського.

Став однією з частин програми "Російських сезонів". В столиці Франції їх організовував імпресаріо Сергій Дягілєв. Для цього збирав найкращі таланти Російської імперії. На початок ХХ ст. мистецтво балету переживало кризу. Це був консервативний, застряглий в традиціях жанр сценічного дійства, вже мало цікавий митцям і публіці. Енергія, екзотика в музиці, хореографії, сценографії гастролерів зі Сходу стали свіжим подихом. Музика Стравінського відкрила нову еру в балеті.

Під час роботи над "Петрушкою" композитор просив друзів присилати йому ноти вуличних і фабричних пісень. Його критикували за те, що вивів на сцену "кучерську музику", "романси кухарки", примітивні мелодії. Натомість французький композитор Клод Дебюссі назвав Стравінського "інстинктивним генієм колориту й ритму".

Над лібрето вистави працювали Ігор Стравінський разом з художником Олександром Бенуа.

 

Дія "Петрушки" відбувається на площі в Петербурзі під час святкування Масляної.

Головні герої "Петрушки" – ляльки балаганного театру. Фокусник представляє їх натовпу і оживляє. Поступово між ляльками зароджується любовний трикутник. Чутливого Петрушку не помічають недалека Балерина та самовдоволений негр Арап. "Замість вигадника і веселуна на сцені - Петрушка з нахилами маніакально-депресивного П'єро, що страждає від нещасливого кохання, роздвоєності і боротьби з власним внутрішнім наглядачем - специфічний гумор епохи поведінкових перверзій і раннього психоаналізу", - пише сучасний композитор і есеїст Андрій Світличний.

Велику увагу автори приділили образу народу. Він постає у балеті як строкатий вуличний натовп. Це гуляки, балаганний дід, лірник, танцівниця, годувальниці, мужик з ведмедем, кучері та конюхи, купець з циганками.

"Дворян або запрошених до Петербургу європейців простий народ цікавить у кращому випадку як колоритний натовп, в дусі картин Малявіна і Кустодієва, або як збірка курйозів, людський зоопарк – на кшталт циганок на базарі" , - продовжує Андрій Світличний.

У ролі Петрушки на прем'єрі виступив Вацлав Ніжинський. Танцівник польського походження, уродженець Києва здивував паризьку публіку технічними стрибками і здійняв на прем'єрі фурор.

 

Після трьох сезонів балетів Дягілєва молодий композитор Ігор Стравінський став суперзіркою.

1953 року Вацлава Ніжинського поховали в Парижі. На надгробку встановили його статую у ролі Петрушки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це знущання! Де поліція?" – російський балет закінчився великим скандалом

×