Письменник 29-річний Любко Дереш видав дві нові книги: "Остання любов Асури Махараджа" - алегорична історія про напівбогів і демонів - вийде у видавництві "Нора-Друк". Збірка повістей та оповідань "Миротворець" - у видавництві "Кальварія". Новинки автор презентує під час 20 Форуму видавців у Львові у вересні.
- Роман "Остання любов Асури Махараджа" задумувався у вигляді оповідання чи повісті, але в результаті розрісся до розмірів більшого тексту. На мові санскриту "Асура" означає - демон, а "Махарадж" - повелитель. Це історія про демона, молодого науковця з інших, нижніх світів, який раптом виявив, що він закохався. Оскільки це для демонів не характерно, він починає як науковець досліджувати це почуття. Вирішує приїхати на Землю і запропонувати руку і серце дівчині, в яку він закохався. З цього й починаються його пригоди і перетворення.
- Роману достатньо, щоб детально проаналізувати почуття?
- Описую їх з власного досвіду. Допомагає письменницьке вміння створювати персонажів і людське вміння перейматися тим, що відчувають інші. Протиставляю в романі світ матеріальний і почуттєвий. З точки зору нижніх світів наша Земля - це відстале місце тому що тут ще чимало релігійних ідей, етики. Асура Махарадж, досліджуючи поведінку людей, виявив, що вони не лише жадібні, заздрісні, хтиві й азартні, але в кризових ситуаціях часом починають жертвувати собою заради інших. Асура в центральному кварталі Нью-Йорка зустрічає сліпу дівчину-провидицю, яка ворожить на долонях. Наступного ранку вона від нього втікає. Він починає її шукати, стає одним людей, загублених у великому місці без тепла, яке могло б наповнити його серце.
- У творі присутня індійська філософія. Чому?
- Естетика та індійська культура сильно впливала під час написання роману. Уявляв образи добротного індійського кіно з його риторикою і куртуазністю. Загалом сама космологія цієї книжки - кілька паралельних світів - демонів, людей і напівбогів - притаманна давньоіндійській культурі. Мені здалося це цікавим. В залежності від того, якими мотивами керуються люди в нашому світі, їх теж можна віднести до людей, напівбогів чи демонів. В якомусь сенсі це роман про цивілізацію і про мотивації людські.
- З представниками якого світу вам найчастіше доводиться зустрічатися в реальному житті?
- Найбільше з людьми. Напівбоги - це люди, які мають відношення до прекрасного, мають досконалу зовнішність, є шляхетними, мають добре суспільне становище і безкорисливі. Найчастіше такими благородними людьми бувають жінки. Зовсім недавно я познайомився з поетесою Богданою Матіяш. Вона для мене є прикладом дуже людяної людини. Такою людяністю наділений Тарас Прохасько. Теперішній світ культивує користувацький підхід до життя. Люди соціалізуються за тими зразками, як їм подаються. Зараз на першому місці стоїть приціл на індивідуалістичне існування. Людина ставить свої інтереси понад інтереси інших. Є чотири речі, які нас споріднюють із тваринами: їжа, сон, потяг до розмноження й оборона. Поки ми живемо в межах цих базових наших інстинктів, ми мало чим відрізняємося від тварин.
Коментарі
2