Моя героїня у фільмі "Мати апостолів" у кожному бачить шанс жити, любити, бути людиною. Робить це очевидним. Але ми всі так можемо знаходити спільну мову, говорити до кожного. Хоч би яка була складна ситуація.
Про це в інтерв'ю журналу "Країна" говорить акторка і співачка Наталія Половинка. У воєнній драмі режисера Зази Буадзе зіграла етнографиню Софію Кулик із Вінниці. Вона - матір командира екіпажу транспортного літака Ан-26, що збили у Краснодонському районі на Луганщині російські найманці. Вирушає на окуповану територію шукати сина. Під час подорожі допомагає рятувати його побратимів, які евакуювалися з борту, за сюжетом.
В основі сценарію - кілька реальних історій льотчиків, які повернулися з війни на Донбасі.
Стрічка вийшла у прокат 3 грудня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хочеться миру. Але ми на своїй землі і ми її захищаємо - актор стрічки "Мати апостолів"
"Підходом до роботи в кіно завдячую Вікторії Трофименко, - каже Половинка. - У її фільмі "Брати. Остання сповідь" я грала письменницю. Після першого знімального дня режисерка мене посадила перед собою і сказала: "Так діло не піде. Моя героїня - ось вона переді мною". Я почала плакати. А вона: "Моя письменниця отак плаче". Це складне завдання, але воно є ключем до кіно. Жити в кадрі оцю мить життя. А не того персонажа, якого ти придумав, збудував. Хоч би кого грав, ти живеш зараз, говориш ці слова й дієш у цьому часі та місці. Оце і є метод.
У "Матері апостолів" лінія жінки, яка почалася у "Братах", ускладнюється. Там моя героїня споглядала. А тут ще й діє. Проявляє ініціативу, де, можливо, чоловіки не пройшли б і не здогадалися. Де хапалися б за зброю, там вона словом, проханням, молінням чинить так, що більшість екіпажу рятується.
Через Софію діють ті сили, які притягуються на любов. Коли ми любимо, нам дається у 100 разів більше. Коли віримо – неймовірні підказки на дорозі й несподівані люди, хто помагає. Ми робимо крок, а нам на зустріч відкривається ціле море. Людина заносить ногу, а воно розступається, як Червоне перед Мойсеєм".
Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 10 грудня.
Наталія Половинка народилася 27 липня 1965 року в селі Ольгопіль на Вінниччині у сім'ї вчителів. Росла на Буковині. 1989-го закінчила Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка, клас фортепіано. Поворотним моментом життя вважає стажування в Італії в Центрі Єжи Ґротовського – польського режисера, реформатора театру. 19 років була акторкою і музичною керівницею Львівського театру імені Леся Курбаса. Там же 2010-го відкрила театральний, художньо-дослідницький та освітній центр "Слово і голос". Вела майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах в США. Була солісткою та педагогинею Державної академічної чоловічої хорової капели "Дударик". Викладала у студії "Ательє" Міжнародного інституту Єжи Ґротовського в Польщі. 2015-го у Львові заснувала міжнародний театральний фестиваль традиції "Древо". Виконує традиційні українські пісні, класичну, сучасну академічну й імпровізаційну музику. Лауреатка Шевченківської премії 2006-го за вистави за творами Платона, Григорія Сковороди, Василя Стуса. У кіно дебютувала 2013-го у фільмі Вікторії Трофименко "Брати. Остання сповідь" за романом шведського письменника Торґні Ліндґрена "Джмелиний мед". 2018-го зіграла у стрічках "Поза зоною" Нікона Романченка й "Ефір" поляка Кшиштофа Зануссі.
4 
4880
Коментарі