Під ялинку народу України депутати покладуть культурну імітацію під високим патронатом. Напередодні можливої легалізації ігорного бізнесу, Верховна Рада вже готується звільнити його від будь яких зобов'язань перед культурою та дитячим спортом. Також недоторканними залишаться виробники тютюну і алкоголю.
Цього тижня народні депутати внесли у свій порядок денний розгляд законопроекту 5491, який начебто має величезне значення для розвитку культури.
Ще на початку грудня міністр культури Євген Нищук потішив вітчизняних митців обіцянкою того, шо вони незабаром отримають нове джерело фінансування своїх проектів ― Культурний фонд.
"Ідея українського Культурного фонду полягає в тому, щоб дати нашому недержавному мистецькому сектору сигнал: механізми й кошти для того, щоб він реалізував свої ідеї, є. Ситуація така, що цих грошей може бути небагато саме від Міністерства культури, але коли ми говоримо про вітчизняний Культурний фонд, то туди можуть увійти кошти лотереї (ми мали розмову з Мінфіном, і там нині думають над такою можливістю). Моя трирічної давності ідея в тому, що акциз із тютюну та алкоголю теж варто перераховувати на культуру", ― розповів міністр.
Творча уява одразу будує фантастичні повітряні замки. Бо йдеться начебто про можливість збільшення інвестицій в культуру з боку держави. А вони у 2016-му році, наприклад, становили близько 47 гривень на кожного українця (загальні видатки на культуру з бюджету ― трохи більше 2 млрд). Справді, чому б Україні не направляти прибутки з лотерей на гранти для митців? Як це робиться, наприклад у Великобританії ― де з 1994-го року за кошти, отримані з продажу квитків Національної лотереї, реалізували вже більше 400 000 культурних проектів на суму 40 млрд фунтів стерлінгів. Чи в Естонії, де податок на алкоголь, цигарки та азартні розваги зробив із цієї невеликої країни європейського лідера креативних індустрій.
Та ці рожеві мрії мають небагато спільного із, власне, законопроектом, про Культурний фонд, який буквально наступного дня після інтерв'ю Нищука був одержаний Верховною Радою. Адже у проекті 5491 про джерела фінансування сказано лаконічно: кошти державного бюджету, добровільні внески фізичних і юридичних осіб, та інші джерела, не заборонені законодавством.
І все. Себто, законопроект, ініціаторами якого на сайті Ради вказані 12 нардепів - серед яких Микола Княжицький, Ірина Подоляк, Олег Ляшко, Ганна Гопко і навіть Ірина Луценко, насправді жодної революції не передбачає. Бо бюджетні кошти й сьогодні розподіляються так, як цього хоче міністерство, а "добровільні внески" на підтримку мистецьких проектів можна, дякуючи Богу, робити і без допомоги якогось спеціального фонду.
Нащо ж тоді потрібен цей Культурний фонд, якщо нових джерел фінансування культури ― себто, реальної користі ― від нього не буде? Відповіді на це питання немає навіть у спеціалістів.
"Майже все, що розписано в законі ― це сфера компетенції виконавчої влади. Жодних виключних повноважень, зокрема в частині залучення грошей, фонд не отримує, що робить прийняття закону просто непотрібним. Держава сама вирішуватиме, скільки дати грошей на фонд. Напрошується думка, що закон задуманий лише для фінансування Фонду окремим рядком в бюджеті, все інше можна зробити наказом Міністерства. Так само йдеться про повну підпорядкованість фонду Міністерству. Вирішили просто зробити декорацію, яка нічого не порушує і нікому не заважає", ― зазначив наш співбесідник, близький до Реанімаційного пакету реформ – Культура.
Доволі дивно, що проект, який не передбачає й натяку на реформування, потрапив на Національну раду реформ. Причому під патронатом Марини Порошенко, яка у переліку ініціативної групи проекту в презентації Нацради стоїть на першому місці.
Втім, необережно сказані в інтерв'ю слова міністра Нищука про фінансування культури за рахунок акцизів наводять світло на темні закутки в історії навколо Культурного фонду.
Згадати все
Насправді, історія закону про грантове фінансування культурних проектів почалася не минулого тижня. І навіть не у вересні, коли він був презентований Національною радою реформ в Адміністрації Президента.
Рік тому, 8 грудня 2015-го, у Верховній Раді був зареєстрований законопроект 3597 "Про державний фонд гуманітарного розвитку України". Його авторами зазначені 18 нардепів, серед яких, зокрема, "єврооптимісти" Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Сергій Лещенко, Борислав Береза, Володимир Литвин ("Воля народу"), Іван Крулько "(Батьківщина"), Анна Романова ("Самопоміч"), Мустафа Джемілєв (БПП), Віктор Галасюк, Олег Ляшко та Денис Силантьєв ("Радикальна партія").
За сутністю своєю, Фонд гуманітарного розвитку країни має виконувати ті ж функції, що й культурний фонд ― та при цьому не обмежуватися лише підтримкою культурних проектів, а й охоплювати освіту, науку, спорт та соціальні ініціативи. Розроблений він був за найбільш ефективними європейськими моделями – британського фонду "Добрі справи" та естонської програми "Культурний капітал".
Але між законопроектами є суттєва відмінність, і стосується вона джерел фінансування. Бо саме бюджет цього-таки гуманітарного фонду і передбачалося наповнювати коштами з продажу алкоголю, цигарок, лотерей та усіх азартних розваг.
Ось цитата із законопроекту:
"Джерелами формування коштів Фонду є надходження у вигляді платежу соціальної лояльності. Платіж соціальної лояльності в Україні сплачують:
― суб'єкти господарювання, які випускають та розповсюджують лотереї (в тому числі електронні лотереї та лотереї у мережі Інтернет), крім благодійних лотерей;
― суб'єкти господарювання, які здійснюють букмекерську діяльність;
― казино та ігрові зали, у яких розташовані ігрові автомати або електронні лотерейні термінали самообслуговування;
Платежем соціальної відповідальності також вважається відрахування згідно із законом України про Державний бюджет України на відповідний рік на надання фінансової підтримки Фонду за рахунок частини сплаченого до державного бюджету виробниками та імпортерами алкогольних напоїв та тютюнових виробів акцизного податку".
Україна є лідером серед європейських країн з підліткового пияцтва та паління. Законопроект про Гуманітарний фонд передбачає ― бізнес, що заробляє на продуктах, які викликають залежність, мусить фінансувати створення інших можливостей дозвілля для українців.
Таким чином, ще рік тому у парламенті з'явився законопроект, який пропонував направити алкогольні, тютюнові та "гральні" гроші на культуру. Але зараз цей проект, що пройшов громадське обговорення (на відміну від проекту з Банкової) та головні комітети Верховної Ради (включно з антикорупційним), послаблюють альтернативним, якій, на думку експертів, є імітацією вирішення гуманітарних потреб країни і ніколи на відкрите обговорення не виносився.
Чому так сталося?
Для початку треба нагадати, що справжнім ініціатором проекту про гуманітарний фонд та фінансування культури за рахунок акцизів була Наталія Заболотна ― на той час, керівниця Мистецького арсеналу. Її роль у підготовці закону про спеціалізований фонд АП вирішила зазначити навіть у його сьогоднішньому, дистильованому вигляді:
Скріншот з презентації Закону про культурний фонд, підготовленої Національною радою реформ.
Саме Заболотна спільно з культурною громадськістю розробила законопроект і взялася за просування ідеї спеціального відрахування у 10%, яке б компенсувало суспільству збиток, що наноситься йому гральним бізнесом (легальним лотерейним чи казино й букмекерських контор ― у разі їхньої детенізації). І саме вона домовлялася із нардепами різних груп і фракцій про підтримку проекту.
"Соціокультурна сфера, яка в інших країнах отримує більшу частину державного прибутку від грального бізнесу на зрівноважування суспільної ситуації, у нас, як завжди, залишається осторонь.
Простіше кажучи, в країні, де щороку закриваються сотні сільських шкіл, ДЮСШ та шкіл мистецтв, де вже вдень з вогнем не знайти пристойного муніципального басейну, в країні, в якій пивних ларьків більше, ніж публічних бібліотек, а підпільних борделів більше, ніж планетаріїв, потрібно турбуватися не стільки про відкриття нових гральних закладів, скільки про збереження людської подоби і про створення можливостей для повноцінного розвитку власних громадян", ― цитата з минулорічної колонки Заболотної.
Тому слова міністра Нищука, наведені на початку статті, жодного відношення до проекту 5491 не мають. Вони стосуються того, що пропонувала Заболотна. Але чому ці слова були сказані? Чи приховують вони нерозуміння положень цього проекту, або мають заплутати нардепів і спонукати їх ухвалити спущений з Банкової закон-імітацію?
За рік, що минув із внесення проекту 3597, сталося багато змін. У Верховній Раді змушено склав свій мандат Микола Томенко, який був одним із співавторів проекту Заболотної. У партійній опалі опинилася й група "єврооптимістів", члени якої зазначені серед ініціаторів проекту про гуманітарний фонд. Саму Заболотну фактично усунули з Мистецького арсеналу шляхом конкурсу, що конструювався в ДУСі на тій же Банковій, на який чомусь заявилися люди у камуфляжі.
У той же час абсолютно реальною перспективою стала легалізація грального бізнесу ― оскільки усі основні гравці політикуму вже висловилися на її підтримку. Не виключено, що в навантаження до свого прем'єрства Володимир Гройсман отримав умову проштовхнути закон "Про детенізацію азартного бізнесу", адже саме цей законопроект став чи не найпершим у його прем'єрській кар'єрі. Прикметно, що кілька нардепів з групи розробників проекту 5491 є відкритими адвокатами цієї детенізації.
Тому й не дивно, що зараз у ЗМІ постійно лунають новини про депутатів з партії влади, які захоплюють лотерейні компанії. А в районах Києва, трохи віддалених від центра, ледь не щомісяця виростають на кожній стометрівці новенькі "лотерейні хаби" з надзручною логістикою ― "Вхід", "Ломбард" та "Обмін валют".
Чи захочуть власники комфортно обставленого бізнесу ― лотерей, букмекерів чи казино (як тільки вони знову легалізуються) ― перераховувати частину свого заробітку на культуру, питання риторичне. І прикметно, що законопроект 5491 "Про культурний фонд" їх від цього цілком звільняє на найближче десятиліття як мінімум. Але що станеться за десять років з суспільством, яке в додачу до "великої культурної депресії" та "поствоєнного синдрому" з легкої руки владних популістів та законотворців-імітаторів, замість суспільної культурної адвокаціі, отримає надсучасну розгалужену інтерактивну інфраструктуру азартного бізнесу, нашпиговану новітніми технологіями?
Отже, у підсумку. У Верховній Раді знаходяться два законопроекти, що ззовні виглядають доволі подібними. Один пропонує фінансувати розвиток культури та суспільно важливих проектів за рахунок того бізнесу, який виготовляє продукт, що викликає шкідливу залежність у громадян. В той час як інший проект пропонує невизначені видатки на потреби проектів, затверджених міністерством культури, за рахунок дистрофічного держбюджету ― власне, не змінюючи при цьому існуючі порядки.
Якщо законопроект 3597 "Про державний фонд гуманітарного розвитку України", ініційований Заболотною, передбачає реформу і сприяння економічному розвитку соціокультурної сфери, то лобістський проект 5491 про культурний фонд, передбачає лише імітацію її розвитку. А головне, він залишає в спокої великі фінансові потоки. Не виключено, що під впливом владних пропагандистів та адміністративного тиску, нардепи проголосують за чергову мильну бульбашку реформ. І тоді на довгі роки закриють гештальт під назвою "культура".
Ну а те, в який бік продовжить свій рух українська гуманітарна сфера, якщо її просто залишити у нинішньому стані, яскраво ілюструє нещодавній випадок у Маріуполі. Там працівники правоохоронних органів викрили елітний бордель, розташований у… будинку культури. Через брак коштів приміщення здавалося в оренду 60-річній мешканці приморського міста, яка й організувала там свій економічно вигідний заклад. І, як не іронічно б це звучало, підтримувала культурну інфраструктуру Маріуполя ― своєчасною орендною платою, звичайно.
4 
4880
Коментарі