2 фільми представлять Україну на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі. Пройде 14-25 травня в місті Канни, Франція.

Стрічка "Додому" режисера Нарімана Алієва ввійшла до програми "Особливий погляд", а картину "Анна" ізраїльського постановника Декеля Беренсона відібрано до програми короткометражних фільмів.

Gazeta.ua поспілкувалася з головою Держкіно Пилипом Іллєнком на прес-конференції, присвяченій участі України в Каннах.

Які ваші очікування від конкурсу, від нагородного аспекту Каннського кінофестивалю? Чи він визначальний?

— Ні, я вважаю, що він не визначальний. Нагороди на фестивалях — і це стосується не тільки Канн — це завжди дуже суб'єктивна оцінка. Це ж не спорт, де є об'єктивні показники: хто краще тренувався, той швидше пробіг. Це завжди питання смаку конкретних членів журі.

У таких престижних фестивалях, як Каннський, важлива сама участь. Важливо те, що це побачить аудиторія - критики, інші кінематографісти. Фільм потрапить у фокус. Це відкриває подальший шлях для дистрибуції в усьому світі. Каннські стрічки купують вже тільки тому, що вони були в Каннах.

А для самих кінематографістів участь у цьому фестивалі — це все одно що для футболіста вийти на поле у фінальному матчі Чемпіонату світу з футболу. Просто зіграти. Навіть якщо твоя команда програла — це значить, що вона друга в світі. Звичайно, коли є й нагорода, це завжди ще більш круто. Але її відсутність не означає поразки — як це часто заведено в Україні сприймати.

Фільми "Додому" і "Анна", які цього року представляють Україну в Каннах — що вони мають сказати європейському глядачу?

— Я ще не дивився фільм "Анна", не мав можливості. А стрічку "Додому" вже бачив, ще на етапі фінального монтажу. Вона тоді не була остаточно завершена, але вже можна було скласти враження.

Канни завжди обирають не просто фільми, які є певним художнім висловлюванням. Вони намагаються враховувати актуальність, зокрема соціально-політичну. Очевидно, що в роботі Нарімана Алієва вона є. Це фільм кримськотатарською мовою про особисту драму, яка трапляється внаслідок анексії Криму та війни на Донбасі. Головні герої безпосередньо пов'язані з наслідками цих подій. У картині показано всю глибину драматизму і трагічності ситуації та людей, які потрапили в ці обставини. Стали, з одного боку, заручниками, а з іншого — є проактивними, намагаються діяти.

Але "Додому" не виключно про це. Також це історія стосунків сина і батька. Історія дорослішання молодої людини, яка перетворюється з юнака в чоловіка. Пізнає себе. Втрачає та знову знаходить орієнтири, пов'язані з пошуком і вибором між сучасним модерновим світом і традиційними цінностями. Чи вони обов'язково мають бути протиставлені, чи все-таки можливе їхнє органічне поєднання? Стрічка зачіпає за живе, бо всі ці процеси відбувалися так чи інакше в житті кожної людини. Наріман, будучи молодою людиною, зміг дуже глибоко розкрити всі ці складні теми. А це часто не вдається навіть людям, які мають значно більший життєвий досвід.

"Додому" - це не дидактична історія. Анексія Криму та війна на Донбасі — органічні частини сюжету. Це кіно про взаємини, вибір подальшого життя, про майбутнє.

Чи відомо щось про прокат в Україні?

— За словами продюсера Володимира Яценка, вони планують подавати фільм на розгляд Оскарівського комітету. Це означає, що принаймні технічний прокат має відбутися до кінця вересня (Згідно з умовами премії "Оскар", стрічка повинна бути в прокаті в країні, від якої подається заявка, не менше ніж 7 днів поспіль хоча б в одному кінотеатрі. - Gazeta.ua). Очевидно, що прем'єра буде десь найближчим часом. Можливо, на Одеському кінофестивалі. Можливо, на початку осені.

Щоб українські глядачі подивилися "Додому" — не менш важливо, ніж європейські? Одна справа — світу показуємо, а інша — самим собі.

— Ми чітко маємо розділяти, що є кіно мейнстрімне, розраховане на широку глядацьку аудиторію й касу. Як наприклад, "Скажене весілля" чи "Я, ти, він, вона". А є фільми, розраховані на фестивальний успіх. І в сьогоднішніх реаліях поєднати це в Україні, мені здається, поки що неможливо.

"Додому", думаю, матиме касові показники, близькі до тих, що продемонстрував "Донбас" Сергія Лозниці. Як для артхаусного фільму "Донбас" зібрав доволі велику касу — більш ніж 3 млн грн. Це дуже хороший показник для фестивального кіно в українському прокаті. Думаю, що фільм Нарімана очікує десь така сама кон'юнктура ринку. Це просто реалії. Отака є кількість людей, які готові дивитися серйозне, складне кіно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли про учасників Каннського кінофестивалю від України

×