"Її протест - реакція людини, яка не хоче померти в цьому болоті" - кінокритик про фільм "Коли падають дерева"

Стрічку Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" представили у конкурсній програмі "Панорама" Берлінського міжнародного кінофестивалю.

"Це була моя мрія. Я дуже люблю Берлін, більше за всіх фестивалів. Це дуже потужна платформа, і це велика удача і радість потрапити туди. Тому коли мені повідомили, що ми в програмі фестивалю, – плакала. Глядачі сприйняли фільм дуже тепло. На другому показі ставили багато питань мені і маленькій Соні Халаімовій, що зіграла Віту. Питали про роботу з дітьми і про змішання жанрів. На Берлінале я мала з продюсером багато зустрічей з приводу мого наступного фільму "Серафима". Було багато роботи на контакти і можливу співпрацю. Нічого подивитися не встигла, хоча й жила на Ірідрвх Штрасе, поряд з Подсдамер Плац, де проходив фестиваль", - каже режисер Марися Нікітюк.

За сюжетом дівчина Лариса живе в українській провінції з бабусею Ніною Остапівною, двоюрідною сестрою 5-річною Вітою та матір'ю. Батько дівчини помер. Одну з ночей вона проводить у лісі в обіймах бандита Шрама. На ранок все село вже називає Ларису "проституткою", бабуся зла та не випускає з дому, а хлопець збирається на заробітки. Дівчина проводить час в істериках, багато палить та чекає коханого. Любов пари розуміє тільки дівчинка Вітка. Історію режисер показала її очима.

"Лариса перебуває на життєвому роздоріжжі. Закохується в бандита, який не знайшов себе у цьому житті. Оточення не дає їм права на помилку. На їх боці тільки дівчинка. Вона сприймає світ чисто і чесно. До кінця стоїть на дитячих, але від того не менш правильних ідеалах. Це моя особиста історія", - каже Марися Нікітюк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які українські фільми варто подивитися 2017 року

"Коли падають дерева" - дебют Нікітюк у повнометражному ігровому кіно. До того вона знімала короткометражні фільми "Сказ", "Мандрагора", писала поезію та сценарії. У травні 2016 року отримала нагороду імені Кшиштофа Кешльовського за найкращий сценарій із Центральної та Східної Європи, що проводився під час Каннського фестивалю.

"Героїня Марисі дуже зрозуміла кожному. Вона перебуває у всім знайомому віці, коли гормони вирують. Коли кохання стає на перший план і затуляє весь світ. Коли протест проти батьківських намірів і бажань стає максималістичним. У нас у всіх це бувало, а у неї це трохи педальовано, оскільки вона живе в маленькому селі, соціально і культурно занедбаному, матеріально бідному. ЇЇ протест — звичайна реакція живої людини, яка не хоче померти в усьому цьому болоті. Показана не нормальна ситуація в Україні, постколоніальні радянські манери спілкування, відсутнє розуміння і елементарна любов. В таких умовах кохання головної героїні стає певним абсолютом, і вона через нього наступає собі і решті на горло, бо інакше не можливо", - каже кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський.

Картину була створено спільно кінематографістами України, Польщі та Македонії за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Головні ролі виконали Анастасія Пустовіт, Софія Халаімова, Максим Самчук. Зйомки відбувалися у Київській, Чернігівській, Житомирській областях та у польському Гданську. Загальний бюджет картини становить приблизно 22 млн грн, із яких 10 надало Держкіно.

"На фестивалі такого рівня колись дебютував Мирослав Слабошпицький. Прем'єра його фільму "Плем'я" відбулася в Каннах. Одним з важливих аспектів для України стала участь "Коли падають дерева" у програмі "Панорама". За 18 років нашої участі на Берлінале в цій програмі ми заявлені вперше, а вона друга за значенням після основного конкурсу. Фільм цілком відповідає всім нормам якості, плюс він дуже берлінський. Фестиваль вирізняється поміж решти своїми уподобаннями. В Берліні в основному беруть участь ті фільми, які піднімають теми притиснення особистості за національними, сексуальними, релігійними ознаками. Вони підтримують соціальну тематику найбільше. Мистецтва там менше, це не Канни, де шукають форми. Берлін шукає зміст. Тому фільм Марисі Нікітюк дуже підходить. Мова йде про соціально цивілізаційний протест головної героїні. Вона протестує проти тих псевдо традицій, які базуються не стільки на національних, скільки на соціальни традиціях. Вони фактично пішли з радянських часів. Тому головна героїня є героєм нашого часу. Ще фільм дуже берлінський по формі, він активний, різноманітний, живий. Плюс це дебют, а там люблять дебютантів", - каже Ярослав Підгора-Гвяздовський.

У вітчизняний прокат стрічка "Коли падають дерева" вийде восени 2018 року.

×