"Мистецький Арсенал вже проводив великі персональні виставки художників. Але це перша виставка героя сучасного мистецтва. Олександр Гнилицький по праву таким вважається", - розповідає куратор, мистецтвознавець Олександр Соловйов про ретроспективну виставку "Реальність ілюзії". Відкрилась у київському "Мистецькому Арсеналі". Показує роботи відомого художника 1990-х Олександра Гнилицького. Працював у живописі, графіці, фотографії, скульптурі. Першим з українських митців почав робити відео-інсталяції. Це третя виставка художника після його смерті 2009-го. Показані всі періоди творчості митця. Від найпершої графіки 1988-го до останньої незакінченої картини 2009-го. Більшість картин надала сім'я художника, решту – українські колекціонери і музеї.
"Олександр Гнилицький – один з яскравих представників "нової хвилі" українського мистецтва. Заявив про себе ще в кінці 1980-х. Разом з художниками Арсеном Савадовим, Олегом Голосієм, Василем Цаголовим, Олегом Тістолом на початку 1990-х об'єднались у сквот – займали пусті занедбані будинки в центрі міста. Перший сквот був на вулиці Леніна – нинішній Богдана Хмельницького. Пізніше художники переїхали у будинок на вулиці Паризької комуни - тепер Софіївська. Звідси й отримали назву – художники "Паризької комуни".
Гнилицький першим у 1992-му зняв художнє відео. Це була екранізація його поеми-акції "Спляча красуня у скляній труні". Митці несли скляну труну, в якій лежала художниця Наталія Філоненко, містом. Паралельно звучала поема, написана Олександром. Деякі роботи реставрувались, бо якість в ті часи була поганою. Знімали найдешевшими камерами. Малювали теж усім, що траплялось під руку – віниками, фарбами для підлоги. Писали на холстах без підрамників.
"Гнилицький був непередбачуваним у творчості. Завжди уникав відносити своє мистецтво до якогось жанру, давати йому означення. Тому і виставка різнобарвна. Хотіли якомога ширше представити його творчість. Гнилицький любив зображати героїв масової культури. Є у нього Чебурашка, Штірліц, Крокодил Гена в костюмі Adidas, Франкенштейн, Фантомас, Русалонька, Кощій", - продовжує Соловйов.
Франкенштейна намалював у Мюнхені 1992-го. Тоді групу з восьми українських художників запросили на резиденцію працювати у старому місцевому аеропорті. За чотири місяці вони створили чимало робіт.
На картині "Русалка" морська істота зображена з посохом. Її не пускають на якусь вечірку, бо вона не людина. Для цього йде на жертву – розрізає собі плавник, щоб стати людиною. В морській пучині розливається її кров.
Є у Гнилицького серія робіт, намальованих на вінілових платівках. Це обличчя Мадонни, Брежнєва, Путіна, Папи Римського.
Робота "Стереоксю" – експеримент з оптикою. Два однакові зображення дівчини під водою, при розгляданні картини у бінокль, зливаються в одне.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після розстрілів ішов малювати пейзажі
У Лівадійському палаці в Криму 1998-го Гнилицький зробив інсталяцію кінетичної скульптури. Дві ляльки хлопчик і дівчинка стоять навпроти один одного. Вона – у червоному платті, він – у сірих бриджах. Зветься інсталяція "Покажи своє". Механічні ляльки по черзі піднімають плаття і опускають штани, показуючи один одному, як у дитинстві, своє. Одяг ляльок не зберігся, але їх самих, як приклад різнобічної творчості Гнилицького, організатори не могли не показати.
"Виставка є документом часу. Показує художні практики, які були притаманні 1990-м. В ній багато іронії. Хочемо цією експозицією показати важливість Гнилицького і його вплив на сучасне мистецтво", - каже директор Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта.
Виставка "Реальність ілюзії" триватиме в "Мистецькому Арсеналі" до 26 березня.
Олександр Гнилицький навчався у Київському державному художньому інституті. З 1996-го – один із засновників і керівників "Інституту нестабільних думок" – групи, куди спершу входило кілька художників. Згодом вона перетворилась на тандем Гнилицького з його дружиною Лесею Заєць. Жив у Києві та Мюнхені. Помер від раку шкіри 1 листопада 2009-го.
Коментарі