Скульптури майстрів XVIII століття Йогана-Георгія Пінзеля, Франциска Олендзького та сучасного художника Олександра Животкова поєднали в одній експозиції. Виставка "Катарсис" відкрита у "Хлібні" Софії Київської.

"Різні за часом і стилістикою роботи об'єднує вибір техніки, різьба по дереву, - каже кураторка виставки Тетяна Волошина. - А ще емоційність, відчуття катарсису, очищення. Катарсис буває двох видів. Пафос – це хворобливе переживання. коли сміються, плачуть, це ближче до бароко. Другий, катарсис рефлексій, який переживається всередині. Він простежується у роботах Животкова. Багато глядачів вважають сучасне мистецтво провокативним і епатажним. Твори Животкова у діалозі з класичним мистецтвом можуть сподобатися тим, хто ще не знайшов свого улюбленого сучасного художника.

Одна з його робіт в експозиції називається "Древо життя". Створив після виставки в Національній галереї в Тбілісі. Надихнувся грузинською культурою. В центрі помістив хрест святої Ніно, зроблений з виноградної лози. Древо життя – загальнолюдський символ, який існує в усіх культурах і міфах світу. Поєднує потойбіччя і наш світ. На цій та інших роботах Животков наносить тексти, з Біблії чи класичної літератури. Наприклад, з поеми Шота Руставелі "Витязь в тигровій шкурі". Використовує їх як пластичні елементи. Не сподівається, що тексти читатимуть, але вони присутні в його творах. Також часто зображає на дереві певні символи з архаїчних культур – зірку, хрест".

 

Зі Львівської галереї мистецтв ім. Возницького до Києва приїхало дві роботи Пінзеля – Свята Анна, яка раніше прикрашала вівтар костелу у місті Монастириську Тернопільської області та голова ангела, частина 3-метрової скульптури з вівтаря костелу Успіння Пресвятої Богородиці у Городенці Івано-Франківської області. Також привезли три скульптури Франциска Олендзького - алегорична постать з дитям, постаті сидячого і напівсидячого ангела.

 

"В Україні є 62 твори Пінзеля, 40 з них зберігається у нас, - каже Анна Легедза, заступниця директора Львівської національної галереї мистецтв. – 15 є в Тернопільському краєзнавчому музеї, 6 – в Івано-Франківську. Пінзель представляє пізнє бароко. Якому притаманні емоційне наповнення, динаміка, експресія, театралізованість. Обличчя його скульптур мають характерні носики з вигином на спинці, миндалевидні очі, виразне підборіддя, невеликі вуста. Особливо вдавалося йому моделювання волосся, передати рух і динаміку якого - одне з найскладніших завдань для скульптора. Різьбив з липи, бо це найм'якша порода дерева.

Про життя Пінзеля ми знаємо вкрай мало. З середини 1740-х років працював у Бучачі, прийшов вже сформованим майстром. Був при дворі Миколая Василя Потоцького, мецената і будівничого великої кількості храмів. Потоцький зібрав в Бучачі кращих архітекторів і скульпторів. Там Пінзель познайомився з Бернардом Меретином, архітектором німецького походження. В тандемі вони працювали до кінця життя. Меретин будував костели, а Пінзель їх оздоблював. Важлива була співпраця творців храму. Бароко стирає грані між архітектурою, скульптурою і живописом. Архітектура стає скульптурною. Відомо, що у 1751 році Пінзель одружується з Маріанною Єлизаветою Кейтовою з роду Маєвських. Мав двох синів. А у 1762 році його вдова одружується вдруге. Тоді траур носили рік, тому помер він найімовірніше 1761 року. Його вдова з новим чоловіком переїздить до Баварії, і забирає архів родини Пінзеля. Так в Німеччину потрапили боцетто Пінзеля. 10-сантиметрові скульптури з дерева, що були ескізами о великоформатних робіт. Шість таких боцетто знайшов у Мюнхені на ярмарку директор Національного музею Баварії, викупив. Вони зберігаються у цьому музеї.

 

Франциск Олендзький – один з найвідоміших учнів Пінзеля. Плідно працював на Львівщині. Виконав вівтар Успенської церкви, робив кам'яниці на площі Ринок. Мав власну творчу манеру. Його скульптури більш приземкуваті, кінцівки об'ємніші. Робіт Олендзького збереглося мало. До того ж в кінці XVIII століття була поширена практика, коли скульптори розпочинали роботи, а закінчували їх інші майстри. Могли кинути та поїхати туди, де їм більше заплатять.

10 років з Олександром Животковим співпрацює фонд Stedley Art Foundation.

"Дали йому можливість вільно творити, - каже засновниця фонду Стелла Беньямінова. – В 1990-х роках, коли Животков був учасником "Живописного заповідника", його роботи були інші. З деревом почав працювати у 2012-му. Дуже емоційний художник. Не готується, не робить ескіз. Замість пензля використовує бензопилу, замість фарб – вогонь, замість полотна – дерево. Не шукає концептуальні ідеї. Всі теми бере з життя.

 

Коли відбулися трагічні події на Майдані, він зробив серію робіт про смерть і життя "Київ. 2014". Наприклад, "22 січня" присвячений першому пострілу, коли вбили Сергія Нігояна. Сам художник кілька років тому втратив свого брата, теж Сергія. В кутку наніс слова про Ісуса, який виніс хрест на Голгофу, де його розп'яли. Нігоян, вірмен із Дніпра, приїхав в Київ на свою Голгофу, і тут його вбили. Потім був білорус, і українець. Вони пішли від нас, але допомогли відстояти свою незалежність. "18 лютого" розповідає про масові вбивства під час Революції Гідності. Животков зображує це у формі абстракції. Деякі глядачі бачать ноги Христа, коли його знімали з хреста.

Навпроти висить його "Оранта". Була створена в часи коронавірусу. Коли під Києвом горіли торф'яники. Животков зрозумів, що нам треба захист. Його Оранта наче піднялася з попелу, вогню. На роботі вибиті слова Іларіона, першого слов'янського митрополита. Був при Ярославі Мудрому, вчив Анну Ярославну.

 

Один із останніх циклів – "Врата". Масивні дерев'яні портали із прорізами у формі жіночої фігури. Художник роздумує, що за вратами смерті, а що залишає людина після себе на землі. На дерево нанесені цитати з книги Екклезіаста, де йдеться про сенс людського буття.

Розп'яття Христа Животкова сьогодні висить в Латеранському університеті в Римі. Як подарунок Ватикану, папі Франциску, який допоміг біженцям і постраждалим на Донбасі. Ісуса художник зобразив не на хресті, бо він вже воскресає. Так само Україна має перестати страждати та воскреснути".

Виставка "Катарсис" триває до 5 лютого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми шукали Вільгельма Котарбінського по всій Європі, щоби показати його у Києві" - Олександра Пеліховська

×