Автопортрет "Щастя в праці" київський художник Олег Тістол написав спеціально до виставки "Раймузей". До 26 березня вона триває у столичній Art Ukraine Gallery
Україна – держава безмежної творчої свободи. Немає заборон. Географічно розташована сприятливо. Тому всі співають, малюють. Життя надихає. А політичні і культурні зміни ще більше штовхають творити. Важко уявити себе російським художником. Думати – що можна малювати, а що ні. За що поб'ють, за що сечею обіллють. Чи посадять. На щастя, вже 30 років не думаю про це.
Впевнений – художники головні люди в країні. Хто у нас на 100 гривнях зображений? Тарас Шевченко. Спершу художник, потім поет. Якщо хтось має значення і вагу, то це не голова фіскальної служби. Це художник. Бо дивиться у майбутнє. Залишається відомим своїми роботами.
Але сучасний художник нікому не потрібний. Не маємо сенсу займатися мистецтвом, щоб отримати матеріальний зиск. За тиждень продажу наркотиків я б заробив більше, ніж за рік живописом. Займаюсь високодуховною діяльністю з волонтерської мотивації. Інших таких професій нема. Хіба що бійці на фронті ще безкорисливіші і піддаються небезпеці.
Прикладом того, що мистецтво – найвище покликання, заради якого варто воювати, є музей у Горлівці на Донеччині. Поїхав туди 2011-го. Це був єдиний музей, де зберігались ранні картини Миколи Реріха. Окрім них у місті дивитись нема на що. Якби місцеві знали, які скарби мають у своєму маленькому музеї, - не починали б війну. Одна картина Реріха коштує більше, ніж весь бюджет області. Доля картин сьогодні невідома. Якщо воюють не за культуру, це не має значення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гнилицький малював віником і фарбою для підлоги
"Щастя у праці" – самоіронічна назва. Так часто казали про важку працю у Радянському Союзі. Коли тобі кепсько, любили підколювати, мовляв, "Потерпи, щастя у праці". Такий лозунг ще більше добивав. Свою творчість не вважаю працею. Отримую задоволення.
Більше про роботу художника Олега Тістола читайте в наступному номері журналу "Країна".
Художник Олег Тістол народився 25 серпня 1960-го в селищі Врадіївка на Миколаївщині. Батько - агроном, мати педагог-науковець.
Закінчив відділення живопису Республіканської художньої середньої школи імені Тараса Шевченка у Києві. Навчався у Львівській академії мистецтв.
Брав участь у Першій радянсько-американській виставці "Совіарт". На ній познайомився з художником Дмитром Канторовим. Він запросив до московського сквоту "Фурманний провулок".
Разом із художником Миколою Маценком у 1990-х утворив мистецьку програму "Нацпром". Втілюють живописні, фото- й інсталяційні проекти, в яких осмислюють українську історію та міфологію, досліджують національні стереотипи.
Учасник бієнале у бразильському Сан-Паулу та Венеціанському бієнале.
Картини Тісола є в музеях і фондах Нідерландів, США, Швейцарії, Туреччини, Норвегії, України.
2013-го роботу "Розмальовка" продали на лондонському аукціоні Phillips за $53,9 тис. Це картина із циклу "Ю.Бе.Ка" ("Южный Берег Крыма"), яку показали на 31-му Українському тижні моди. Глядачі розфарбували її маркерами.
З 1993-го живе в Києві. Одружений із художницею Мариною Скугарєвою. Донька 23-річна Надія викладає мистецтво в одній з приватних шкіл Києва.




















Коментарі