У центрі села Моринці Черкаської області між сільрадою і магазином стоять приїжджі журналісти. Чекають на виконавця реставраційних робіт Віктора Зорькіна. Він має розповісти, що робитимуть із "хатою чумака". Днями на батьківщині Шевченка знесли хату 19 століття. За словами фахівців будинок Мехтодія Тютюнника міг пам'ятати сам Тарас Шевченко. За офіційними даними її звели в 1854 році. Останні кілька років через аварійний стан туди не пускали відвідувачів. Експонати вивезли в центральну садибу Шевченківського заповідника.
Губернатор Тулуб на прес-конференції заявив, що хату чумака відновлять і реконструюють. Поставлять на бетонний фундамент.
На місці хати лежать бувші у використанні бетонні плити. Поруч на кількох купах складено рештки будівлі. Окремо лежить дерево й глина. За кілька хвилин на місце будівництва приходить Зорькін.
"Хата щороку руйнувалася й осідала. Дерево згнило. Ось бачите, – показує рукою на окрему купу, – 30 відсотків стовпів і дощок згнили вщент. Багато поїли шашелі. У старовину не було чим обробляти деревину. У кращому випадку білили вапном. Цілі стовпи й дошки пронумеровано. Ось тутечки вони стоять, бачите. Де стовпи стояли в землі, там видно, що згнили. Доточимо, обробимо спеціальним розчином деревину й поставимо. Усе гниле замінимо. Хату відтворимо в первозданному вигляді. Чи можна було не валити, а зробити інакше? Звісно, можна. Зараз навіть вертольотами старі будівлі переносять. Але це б дало тимчасовий ефект. Вирішили зробити так, як у музейному комплексі Пирогове. Розберемо, а потім відновимо й установимо. Треба, щоб сюди могли зайти туристи, щоб хата приносила якісь прибутки. Тут буде не лише хата чумака, а й усі деталі чумацького побуту – клуня, хлів, реманент."
Зорькін каже, що проект реконструкції архітектор Ніколенко створив ще влітку. Реставрацію мають завершити до 200-річчя з дня народження Шевченка. Чекали грошей. Нібито на відновлення мали виділити майже 700 тисяч гривень.
"Усе зафільмовано й сфотографовано. Розмірів я обов'язково дотримаюся. На бетонний фундамент поставлю нову дубову обв'язку. Тут плити добротні, не панельні. У стовпи заб'ю чопи. Долівка замажеться глиною. Коли завершу? Не знаю. Як дадуть гроші, то відразу почну робити. Багато помічників мені не треба. Двох-трьох, що вміють сокирами працювати. Якщо я взявся за цю роботу, то як розібрав, так і зберу. Мені не вперше. Моїми руками багато що зроблено і в Моринцях і в Шевченковому. Он моя майстерня, – показує рукою."
Віктор Зорькін не має ліцензії на будівництво. Бюджетні кошти йому не можуть бути перераховані. Тому підрядником офіційно виступає Звенигородський райагробуд. Але й вони коштів ще не бачили.
"Звісно взимку холодом працювати буде дуже важко. Але якось справимося, – каже Віктор Петрович. – Я б теж хотів розпочати роботи влітку. Але на сьогодні такі наші реалії."
Запитуємо, хто віддав розпорядження почати демонтаж.
"Не буду нічого казати, самі здогадайтеся, хто тут віддає накази."
Біля хати проїздить велосипедом чоловік років 70-ти. Представлятися відмовляється.
"Яка то хата чумака? Придумали казна-що. Тій хаті трохи більше 100 років. Чумаки перестали возити волами сіль в другій половині 19 століття, якраз із уведенням в дію залізниці. У 60-ті роки тут стояло кілька старих хат. Щоб вони не псували краєвиду, їх вирішили знести. Людям колгосп збудував нові. Діду Мехтодю чомусь не збудували. Він часто хворів, сидів отут на призьбі й бухикав. Він не те що сам не чумакував, він тих чумаків в очі не бачив. Коли дід умер, кинулися з ідеєю: давайте зробимо з його хатини садибу чумака. Ну, для шевченківського колориту. Сказано – зроблено. Якби дід Мехтодь ожив, то дуже б здивувався, що навколо його хати зчинився такий галас."
Будівля шевченківського заповідника в Моринцях – біля школи. Розмовляємо з молодшим науковим співробітником музею Станіславом Сурженком.
"Я працюю тут 21 рік. Останні 10 років до хати чумака нікого не пускали через її аварійний стан. Екскурсій теж не проводили. Хата була збудована в 1854 році. Мехтодь Тютюнник, звісно, не чумакував. Чумаком був його батько. У 1964 році за пропозицією етнографа Івана Гончара хату Тютюнника зберегли й назвали хатою чумака. Хочемо після реконструкції зробити там осередок чумацької культури. Зберемо всі чумацькі речі, розповідатимемо про побут і пригоди чумаків і нелегкій дорозі."
В селі Шевченкове в садибі музею заступник директора заповідника Людмила Шевченко демострує фотографії руйнувань хати чумака. Показує на ноутбуці план реконструкції. Каже, що зараз будуються чи реконструюються об'єкти заповідника в чотирьох селах, пов'язаних із життям Тараса Григоровича: Моринцях, Шевченковому, Вільшані та Будищах.
"Насправді на відновлення хати чумака обласна рада виділила 300 тисяч гривень, – каже директор заповідника Олександр Комаренко. – Кошти перерахують Звенигородській районній раді з обласного бюджету. Звідти – сільській раді у Моринцях. Стара будівля наскрізь прогнила. Не розумію чому зчинився ґвалт у пресі. Адже таким самим способом реконструювали хату дяка, хату Чорновола. Приїздіть за місяць і побачите все в кращому вигляді."
4 
1
Коментарі
1