У київському рок-клубі "Прайм" пройшов перший концерт київського рок-гурту "БезІвана". Свій музичний напрям вони визначають також як heavy-beton, тому співають про метро, Дніпро, моторні човни та автомобілі білі. Деякі - на слова українського поета-футуриста Михайля Семенка.
"Втрата Івана не підкосила музикантів й вони продовжили свої експерименти зі звуком, - каже після концерту шанувальник гурту В'ячеслав Шрамович. - Хлопці і дівчина (на басу) тримались впевнено й довели публіку до естетичного екстазу. Не дивлячись на мотто гурту "Ну якщо будемо грати з лажами, то запишемо з лажами", лаж не було. Під час виступу розігрувався білий автомобіль. Його вдячним власником став політолог Роман, який фактично отримав матеріальне втілення пісні "Автомобілі білі". Щоправда, поки що розміром з пачку цигарок. Але ж це лише перший виступ гурту".
"Все починалося як жарт, - розповідає гітарист та художній керівник гурту "БезІвана" Костянтин Дружерученко. - Точніше, як подарунок на день народження нашому другові барабанщику Петру Троцю. У 2009 році хтось з компанії френдів-журналістів вирішив зняти та записати кліп-привітання. Взяли до рук бас, гітару, мікрофон - більшість взагалі вперше. Придумали простеньку рокенрольну пісню, знайомі студентки-режисерки змонтували відео. Іменинник був у захваті. Ми зіграли йому наживо, подарували саморобний диск з кліпом. На все це пішов майже місяць. Ми так захопилися процесом, що вирішили не розходитися".
"Чому "БезІвана"? Та все просто: був у нас Іван, на барабанах грав. Потім пішов, ось і всі справи. Cклад часто змінювався, але професіоналів з музичної освітою серед нас як не було, так і немає. Це нас не лякає. Чомусь зараз рок-гурти (навіть початківці) намагаються все ускладнювати. Ускладнені форми, недолугі суміші року з джазом, решта. Бути простішим не так уже й погано. Тим більше, багато ми і не вміємо, - подумали ми та взялись за гітари".
"Стареньку бас-гітару колишній басист Володя Семків виміняв у колеги-панка за пляшку пива. Ніби гітара, але грати на ній пісні якось не виходило - струни затовсті. Я пообіцяв Володі: "Навчу тебе грати прикольний риф, бас зазвучить, всім дівчатам сподобається". Мався на увазі оновний риф пісні Bombtrack американської лівацької групи Rage Against The Machine. Володя тоді був нежонатий, тому з радістю згодився. Вийшло прикольно. Випадково потрапила до рук товста книжка Семенка, яка відкрилася на тексті "Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками". Теж ніби протест, але не такий жорсткий, Rage Against The Machine, які палили американський прапор на сцені. Тут протест більш м'який та грайливий, скоріше естетичний".
"Ми не є палкими шанувальниками поезії, і Михайля Семенка зокрема. Просто його тексти якось потрапили до рук і підійшли нам. За ритмікою, відкритим смислом, грою слів. Якби Семенко був живий і мав електрогітару, скоріш за все, він грав би щось схоже на нашу музику. Принаймні, ми віримо що наші "читання" Семенка кращі за нудні школярські спроби. Спочатку був його вірш "Місто", який починався словами "Осте сте бі бо бу/ візники – люди/ трамваї – люди/ автомобілі білі/ бігорух рухобіги/ рухливобіги". Пісня написалася сама по собі. Багато хто казав: це безсенсовний набір звуків. Саме так - звуків, в них і шукайте смисл – казали ми. Але який сенс пояснювати поезію, особливо футуристичну.
"БезІвана", пісня "Метро-вагони"
"Якось я їхав у метро, жахлива втома, погана погода, штурханина. Люди там їздять, як автомати, не помічаючи нічого. Раптом як грім серед ясного неба прозвучали оголошення по гучномовцю на ескалаторі: "Піднімайте поли довгого одягу при виході з ескалатору". Одразу згадався бетмен, якого не пускають в підземку. Кожне оголошення – окрема трагічна чи комічна історія. Доїхавши до репетиції, за півгодини написали і текст за мотивами оголошень, та простеньку музику. Всім сподобалося, тож граємо її дотепер".
Наступний виступ "БезІвана" - в Коломиї, батьківщині вокаліста Колективу Влада Богуцького.
2 
4880
Коментарі
3