Фільми треба знімати про українських каскадерів - Артем Позняк

Найменша несправедливість змушує його діяти. Іноді так сильно прикипаєш до ролі, що переймаєш деякі риси героя. Я і за собою став помічати бажання висловитися публічно. Написати або сказати про те, що мене чіпляє. У такі моменти доводиться себе пригальмовувати, тому що Гордієнко – це персонаж, а Артем Позняк – це зовсім інша людина зі своїм характером та життєвою позицією.

 

Коли закінчився проєкт, я опублікував пост. Хотів, щоб кастинг-директори звернули увагу на Сергія Лістунова і запрошували його в інші ролі. Це харківський театральний актор, один із засновників "Театру-19 " . Несправедливо такому прекрасному артисту так мало зніматися. Але думаю, що все у нього буде добре. Попереду у Сергія така ж велика кінокар'єра, як і театральна.

Ні. У нас взагалі не було жодного конфлікту, навіть творчого. Ми один одного слухали, а головне – чули. Це стосується не тільки нашої трійці, але і всієї команди. Саме через це так хочеться, щоб проєкт продовжили ще на кілька сезонів.

Богдану Юсипчуку вдається легко, з іронією сприймати усі невдачі і помилки. Сергій – неймовірно харизматичний, він завжди у центрі уваги, і як магніт притягує до себе оточуючих. За цим можна спостерігати, але не впевнений, що цьому можна навчитися. Хоча я дуже стараюся.

 

Перший локдаун ми відсиділи вдома, тому що проєкти зупинялися, за порушення правил знімальні групи штрафувалися. А потім почалася "відлига", зйомки потихеньку почали відновлюватися. Але все одно було складно. Спеціалісти мігрують із майданчика на майданчик, і, якщо один захворів – починається ланцюгова реакція. Це ускладнює і здорожчує процес. Але у нас ніхто не захворів, зовнішні чинники ніяк на нас не вплинули.

Адреналін зашкалює. В будь-якому випадку ризик є. З нами завжди на майданчику консультанти, каскадери, піротехніки. Вони виконують небезпечну і відповідальну роботу. На майданчику вони – герої, але в житті дуже скромні люди. Я думаю, саме про них потрібно знімати документальні фільми. Я знаю приголомшливу історію про постановника трюків, який кілька років тому помер від серцевого нападу. Він працював у багатьох українських проєктах, навантаження було шаленим, і він не витримав. Але його діти продовжили справу батька. У третьому сезоні "Ментівських війн" вони приїжджали і ставили нам бої, каскадерські сцени.

Викладачка з акторської майстерності Ніна Миколаївна Гусакова зіграла у моєму житті велику роль. Вона не просто навчила мене професії, а й виховала. Якось сказала: якщо тобі погано в житті – працюй, якщо тобі дуже погано – багато працюй. На будь-які проблеми є одне рішення – професія.

Кіно – творчість колективна, тому виділити конкретне прізвище я не можу. Сучасний український кінематограф добре набирає темп і рухається в правильному напрямку. Але у тих, хто працює в цій сфері, дуже багато перешкод: комерційне кіно, серіальне виробництво, тощо. Їм потрібно зчепивши зуби робити те, що вони роблять, і це обов'язково принесе свою користь.

 

Дуже скоро, сподіваюся стану режисером кіно. До слова, зараз я закінчую писати сценарій до чотирисерійного фільму.

Засмучує правило бізнесу – попит створює пропозицію. Кінематограф повинен виховувати, але поки це правило у нас не завжди працює. У кіно і на екрані дуже багато продукту, який руйнує. Тому моя мрія, щоб наші фільми і телепродукти насичували глядача.

Надихає наш оптимізм, який незважаючи на всі перешкоди, дає сили продовжувати свою роботу. Оптимізм творчих людей, які працюють в українському кіновиробництві захоплює і вражає. Я думаю, в цьому наша сила.

- Дуже сумую. Але пандемія, яка не дозволяє зібрати повний зал. У театрі все математично. Скільки місць – такий заробіток. За рахунок квитків, ти намагаєшся окупити гастролі, декорації і вкласти кошти в майбутні проєкти.