Фільм "Пропала грамота" 1972 року оцифрували та виклали на Youtube в якості 4К. Стрічка доступна для безкоштовного перегляду.
Обробили за допомогою програм TopazLabs Video Enhance AI та Davinci Resolve. Якість відео дозволяє переглядати фільм на великих екранах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Довженко-Центр повернув в Україну загублений фільм
"Пропала грамота" - український фільм режисера Бориса Івченка. Пригодницька комедія про подорож козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург. Головні ролі зіграли Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Белозьорова, Земфіра Цахілова.
В основі сюжету однойменне оповідання Миколи Гоголя, але від оригіналу лишилося мало. Сценарист Іван Драч переписував текст 7 або 8 разів. Деякі епізоди довелося викинути через брак коштів, ще якісь не сподобалися чиновникам. З-поміж всього московським цензорам не сподобався німецький акцент цариці. ЇЇ слова наказали переозвучити українською. Після численних правок фільм не дозволили показувати. Вийшов на екрани через 12 років.
"Дуже тяжко "Пропала грамота" давалася. Я 6 чи 7 варіантів кіносценарію мав. Він весь час не проходив цензуру, - казав в інтерв'ю Gazeta.ua поет і сценарист Іван Драч. - Владі не подобалося іронічне ставлення до цариці Катерини ІІ. Практично весь цей фільм поставив Іван Миколайчук. Був там в головній ролі і взяв на себе місію звести фільм докупи.
Знімальна група, як завжди на таких кінозйомках, жартувала, пиячила, бавилася. А саме мали міняти Шелеста на Щербицького, мав прийти його ідеолог Маланчук - дуже лютий чоловік. Я поїхав на кінозйомки на Полтавщину і їм сказав: "Хлопці, хочете мати фільм - киньте пиячити і гуляти. Візьміться і за місяць зробіть усе, що ви можете. Через те, що вас закриють". Вони мене послухали, мобілізувалися і дозняли цей фільм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оберуть найкращий український фільм і серіал року
У Москві його подивилися і пустили дуже малим тиражем, а потім і взагалі закрили. Плівки були знищені. Але його врятував один партійний діяч. Був такий голова ради міністрів при Щербицькому Ляшко - маленький чоловічок десь з Донбасу. Цей фільм йому подобався, і він, коли приїздили до нього гості з Казахстану чи Польщі, після чарки казав: "Давайте цих "козачків" подивимось". І показував їм "Пропалу грамоту". Так цей фільм існував на екрані як "козачки" і зберігся тільки тому, що остання його копія була в Ляшка. Коли пізніше шукали, ніде його не могли знайти. Тільки у Ляшка в шухляді".
"Я передивлялася "Пропалу грамоту" багато разів. Це той фільм, який підкупив українською іронією. Він театральний. Мені дуже подобається наша українська театральність, коли вона зроблена зі смаком. Аж хочеться, щоб сучасні режисери зробили рімейк "Пропалої грамоти", але годний, - каже кінооглядач Мар'яна Янкевич в інтерв'ю Gazeta.ua. - Мені найбільше подобаються дуже класно прописані діалоги між персонажами і гра акторів. Це не історичний, не реалістичний фільм. Це вигадка, казка, в якій існують наші персонажі: ти будеш козаком, ти будеш чортом. Тобто по суті перед нами вертеп.
Український театр у вигляді вертепу історично починався від бурс і семінарій. Мені здається, що цей фільм відсилає до семінаристів, яким роздають ці ролі. Ця театральщина притаманна українцям, і цього не треба цуратися. Цей фільм містифікований, і в цьому вся прекрасність. Люди люблять містифікації, наші люди, попри заборони релігії в першу чергу тільки до ворожок і йдуть. Тут є відьми-спокусниці, чорти, козаки. Це певна наша культура, українськість, яку ми забуваємо і яку би хотілося зберегти.
"Пропала грамота" - це також перекреслення шароварщини, яку за Союзу всі асоціювали з українцями. Є в ньому теплота. Мені приємно дивитися цей фільм. Зараз ця стилістика вже застаріла, але як на фільм у певному історичному контексті ця стрічка є відображенням українського культурного пласту у кіно".
3 
4880
Коментарі