четвер, 17 квітня 2014 15:41

"Якби нас закривали, читачі би вийшли на Майдан"
3

Фото: Сергій Старостенко

Бібліотекар Наталя Шевчук 34 роки працює в бібліотеці Достоєвського в Києві.

- Хто зараз ваш читач?

- Читає переважно інтелігенція по типу викладачів бувших. Але люди різні. Дуже гарненько в нас читають консьєржки. Сторожі, вахтери. Жінки переважно беруть романи про кохання, чоловіки - детективи. Один сторож приходить раз в 4 дні, у нього одна доба чергування, три вдома. Бере 4 книжки. Каже: "Це мені на ніч. Норма".
У нас до кінця року набігає до 3 тисяч читачів. Раніше було значно більше - до 5 тисяч. У нас навіть обслуговували окремо людей до 28 років і після 28 років. Перші читали переважно навчальну літературу. Половину читачів ми вже знаємо, як своїх родичів: які невістки-зяті, онуки.

- Чи здатна електронна книга витіснити паперову?

- Я не схильна так думати. Електронні книжки у нас порівняно недавно завелись. За кордоном вони вже не один десяток років, і тим не менше, паперові там залишаються. Причому бібліотеки розвиваються, спонсоруються, користуються попитом. Молодь ходить з підручниками під пахвами. У нас же перегиби у всьому. Не одна мобілка, а штук три - в різних карманах. Це синдром бідності. Не було-не було, а тут воно в тебе з'явилося. Ти хочеш його показати всім.

Читачі мені кажуть: електронна книжка - це все. Я выдповыдаю: "А шурхіт сторінок?" Старше покоління, і то починає читати електронні книги, бо дыти купили. А я кажу їм: зручно їсти пюре швидкого приготування? Це якийсь час вам здасться смачно. Потім ти відчуваєш, що це не так смачно, як зручно. Мівіна колись така була вкуснятіна. Набрав цих пакетиків, і вже можна відпустку перебути. А не таскатися з собою по 10 кілограм картоплі. Тепер на ту мівіну двитись не хочемо. Це штучне. Потім захочеться і справжнього пюре, і справжньої вермішельки, і супчик справжній з бурячком. Справжня книжка - це натурпродукт. Книжка століття пержила. 21-е століття її не зможе доконати. Зараз у неї просто тяжкий період, тому що з'явився конкурент. Це навіть і не альтернатива паперовій. Просто тимчасова зручність.

Зараз іде відтік читачів. Це дуже відчув читальний зал, тому що переважно все знаходять в інтернеті. До нас читачі приходили: "А вас іще не закривають? Ще читають люди паперові книги? Якщо закриватимуть, ви кажіть. Ми на Майдан підемо".

- Як справно до бібліотеки надходять нові видання?

- Нам хочеться щоб як тільки вийшла нова книжка, щоб вона з'явилася в бібліотеці. А так поки її закуплять, поки привезуть - можемо отримати її через півроку. У нас на розі магазин "Є", ми часто туди заходимо і дивимося, що з'явилося новенького, і що в перспективі ми можемо отримати. Ми ніколи стовідсотково не задоволені як би нас не комплектували. Нам хочеться, щоб щось як сьогодні спеклося, щоб зразу нам на кухню принесли, коли воно ще гаряче і парує, а не тоді вже, як інтерес до нього спаде. Люди відразу почали питати книгу Ліни Костенко "Записки українського самашедшого" у 2011 році.Мусили складатися власним коштом і купити. Через пару місяців одна читачка подарувала, потім ще інша. І четвертий екземпляр до нас прийшов через два роки із відділу центрального комплектування. Шкляра "Залишенця" у нас місяць питали, поки ми власними грішми не склалися і не купили.

Років 5 тому дізналися про буккросинг. Люди почали нести книжки машинами. Але домашні бібліотеки раніше як формувалися: коли людина купувала щось вартісне їй "в нагрузку" продавали неходове. От такого неходового нам і позносили в бібліотеку. Але приносили і красиві книги, подарункові видання. "берестечко" Ліни Костенко за 170 гривень раз читач приніс. Інший читач приніс цілу сумку фантастики 2000-х років. Каже: "Діти не читатимуть: вони читають електронні книги. Що воно на полицях стоятиме?"

Книжок зараз багато нових. Я від того страждаю, що я їх не можу всіх перечитати. Багато читачів думають, що раз ти працюєш у бібліотеці, то маєш всі книжки перечитати. "А це ви читали? А це цікаве?" - запитують. Дивлюся на читача і думаю: невже ти гадаєш, що я не людина, що здатна перечитати все підряд? Книги переважно читаю вдома. У нас не прийнято читати на роботі. Для мене читання на роботі - то вже не робота, а відпочинок.

Зараз ви читаєте новину «"Якби нас закривали, читачі би вийшли на Майдан"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі