15 листопада у столичному Центрі сучасного мистецтва відбулася зустріч з 40-річним білоруським художником Андреєм Дурейко. Після виключення з Білоруської академії мистецтв 1992-го він емігрував до німецького Дюссельдорфа. Там досі живе і працює.
"Білоруські митці на десятиліття випереджають своїх політиків. Останні вже 10 років нікому не тиснуть руку, ведуть одновекторну політику. Наші художники популяризують свою культуру і країну у світі, - каже Дурейко. - Якщо до Білорусі приїздить іноземний куратор або художник, він запитує "А де ж сучасне мистецтво?". Якщо не мати зв'язків з місцевими художниками, або з неформальними інституціями, побачити актуальне мистецтво у нас неможливо".
Художник каже, що після розвалу Радянського Союзу серед білоруських митців почалися політичні чистки.
"До цього часу у художніх навчальних закладах був популярним модерністський напрямок. За 2-3 роки десятками почали виключати студентів і викладачів модернізму. Залишали тільки представників традиційних напрямків. До середини 1990-х у нас ще існували західні фонди, які підтримували митців. Таким був "Фонд Сороса". Потім через політичні мотиви ці інституції зникли з країни. Відсутність спонсорської підтримки подавила починання в галерейному бізнесі, припинили діяти альтернативні центри мистецтва. На переломі нового тисячоліття білоруське мистецьке середовище було повністю зачищене, художники емігрували. Багато опинилося у Вільнюсі чи Дюссельдорфі. Покоління художників, які з'явилися до "перебудови", встигло потрапити у ринкові відносини і налагодило стосунки з московськими, пітерськими та західноєвропейськими галереями", - зауважив художник.
Дурейко каже, що у Мінську на 2 мільйони мешканців діє 5 галерей: "У столиці дуже багато людей ходить на виставки. Але це ненормальна ситуація, бо свідчить про дефіцит такого мистецтва".
7 
4880
Коментарі