Протягом 8-13 квітня у столичному Мистецькому Арсеналі пройшов 4-ий міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал". Цьогоріч його відвідала рекордна кількість читачів — 42 тисячі осіб. Почесним гостем була Франція.
Середа, 8 квітня
"Речі, які я писав років 20 тому, не розумію. Не те, що вони мені не подобаються, я їх не відчуваю, - каже про свої вірші Сергій Жадан у публічному інтерв'ю Юрію Макарову. - Це вантаж, який за собою несеш. Але не зобов'язаний відповідати тим самим інтонаціям, що й 20 років тому. Зараз я би не назвав Варшаву зогнилою. На початку 1990-х вперше відвідав це місто, воно мені таким і здалось. Вірш написав 1994-го. Але згодом я встиг полюбити його. Колись писав, що Харків – це місто байстрюків. Тепер так би нізащо не сказав."
На фестивалі Жадан презентував нову збірку "Динамо Харків". За перший день видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" розпродала 100 примірників книжки за півгодини.
На відкриття Книжкового Арсеналу завітав Міністр культури Євген Нищук. За його словами, нещодавно він зустрічався з українськими видавцями.
"Зараз збираємося розробити і подати законопроект про державну програму підтримки книговидання. За Табачника зробили хитру фішку, що в основному всі гроші йшли на підручники для 9-11 класів, без яких начебто не можна обійтися. Школи змушені були їх купувати з певних видавництв. З науковою книжкою більш-менш ситуація непогана, але не з художньою, - пояснює міністр. - Повернути до читання — важке завдання. У середньому в Україні читають 4,3 книжки за рік, а мінімальна норма - 5. Натомість у Європі прочитують 13 видань. Колись була традиція привчати до книжка змалечку. Хочемо реформувати бібліотеки, бо вони найбільш розгалужені. Їх можна перетворити на культурні центри. Наприклад, мама має йти у магазин, а не має, куди подіти дитину. Тому може завести у бібліотеку, де за нею приглянуть. Там же можуть проводитись презентації, гуртки."
Четвер, 10 квітня
За стендом видавництва "Нора-Друк" рекламує свої книжки письменник Андрій Кокотюха.
- Скрізь закликають, що треба йти до російськомовного виборця, щоб права його були соблюдены. Я закінчив російську школу, пишу і російською й українською. Я русскоязычный избиратель. Які у мене особливі потреби? - каже автор 45-ти романів. У січні планує розпочати роботу над книгою про Майдан. - На Сході кричать: "Кто будет представлять интересы Юго-Востока?" А шо вони інваліди,що мають спеціальні потреби, як у всіх? "Этих людей надо слушать, с ними надо говорить." А вони когось слухали?
- На Донбасі кажуть: "Услышьте нас!". Так скажіть хоч що-небудь, - до стенду підходить читачка. - Якось на Майдані зустріла жвавеньку жіночку років 70-ти у спортивному костюмі і рюкзачком на плечах. Каже: "Я из Мурманска. Сестра сказала не ходи туда, там опасно, тебя убьют. А я решила посмотреть все своими глазами. Вы не представляете, что про вас говорит русское телевидение. Ничего не работает, заводы стоят, транспорт не ходит. А вся молодежь за вас. Говорят, что нужно собраться и нашего скинуть."
"Щось у Денисенко, як для моделі завелика задниця. Але вона не фіфа," - письменниця Ірен Роздобудько читає про своє перше враження про авторку Ларису Денисенко. Нині жінки стали подругами, а 7 років тому видали спільну книжку-листування. Натомість Денисенко згадує, що при першій зустрічі їй не сподобалось погано пофарбоване волосся Роздобудько.
Одна з новинок Книжкового Арсеналу видання "Довженко без гриму: листи, спогади, архівні знахідки." Упорядники книги публіцистка Віра Агеєва та кінокритик Сергій Тримбач працювали над раніше неопублікованими мемуарами та листами режисера до Варвари Крилової, Олени Чернової, Юлії Солнцевої, Валентини Ткаченко.
"Довженко казав, що згубив ліпші свої роки, знімаючи кіно. Краще було б, якби він писав, то мав би вже кілька хороших романів," - цитує Віра Агеєва режисера.
П'ятниця, 11 квітня
"Справа не в книжках, бракує історичних українських фільмів. Читає кілька тисяч на всю Україну. А кіно подивилися б більше і воно впливає краще, - вважає письменник Юрій Винничук. - У радянський час вийшов фільм про Анжеліку, потім книжка, яка стала бестселером. Дах над якоюсь бібліотекою може почекати, а кіно треба знімати негайно, щоб формувати нове покоління. Поки знімають гамно. А що вважати українським фільмом? Те що Роздобудько робить російською мовою не вважаю нашим. Не бачив іспанського фільму, знятого німецькою. Але в Україні нема хороших режисерів. Може, запросити з-за кордону. Те, що наші знімають, не можливо дивитись."
Винничук нині працює над двома романами. Один про Львів 17 століття, інший — про батька письменника.
- Яка різниця між поганою і хорошою літературою? - запитують із зали французького літературознавця Юго Праделя. Він читає лекцію про сучасний детектив у Франції.
- Є письменники, які мають дивовижний дар написати прекрасну і влучну фразу, а одразу після неї йде абсолютне кліше. Такі видання не вдалі, - пояснює Прадель. - У Франції є геніальний комік П'єр Депрож. Якось говорили з ним про дуже погану книгу відомого телеведучого. Вона про історію кохання двох підлітків, які хворі на рак. Депрож сказав письменнику: "Ви написали про хворих, що мають пухлину в такій манері, наче книга повністю вражена такими ж пухлинами."
Між стендами крокує в костюмі та чорному пальто народний депутат Олесь Доній. У руках тримає стопку книжок.
"Був змушений купити свого приятеля Кокотюху "Київські бомби". З українських письменників читав його найбільше. Щоб зрозуміти його стиль і манеру написання вже було б достатньо. Але змусив мене купити, мовляв, ми з одного району, - сміється нардеп. - Колись "Ловець у житі" мені не сподобалась, бо читав її у підлітковому віці. Тоді здавалося, що у мене було в десяток разів більше проблем, ніж у того хлопця. А він там божеволів від вигаданих перешкод, тому я не розумів, в чому прикол. А захотів перечитати, коли вийшла невдала книжка "Записки самашедшого" Ліни Костенко. Якби писала від свого імені жінки свого віку, це були б її погляди, тоді б повірив. А вона спробувала говорити від людини мого середовища, хлопця, який брав участь у студентській революції "На граніті". Заперечує наші погляди та ідеї, наприклад, участь в "Україні без Кучми". А всі друзі, що товаришували з Гією Гонгадзе саме тому і вийшли, а вона це не розуміла. Тому хотів її протиставити Селінджеру, який талановито втілився у свого героя. Мені не сподобалась сама історія. Ще 3 книжки подарували: Сергій Жадан "Динамо Харків", збірки Дмитра Лазуткіна та Пістончика. Купив би більше, але в гаманці залишилось 60 гривень.
Неділя, 13 квітня
"Цього року на Книжковий Арсенал прийшло дуже багато людей. З кожним роком все більше купують українську літературу, - розповідає менеджер з продажів видавництва "Грані-Т" Ніка Луценко. - З продажів цей фестиваль був найкращим. Продавалося все від абеток до путівників. Повністю розпродали книжку Лесі Ворониної "Таємне товариство боягузів та брехунів", а "Криваві землі" Тімоті Снайдера повністю закінчився тираж на фестивалі. Добре йшла Роздобудько та новинка "Сонце наша життєдайна зірка" Пола Брекке. Це астрологічна, наукова книжка для учнів 1-3 класу. Найчастіше купували чоловіки для своїх синів. Як завжди продавалася серія "Життя видатних дітей". Письменники пишуть про відомих особистостей, коли вони були дітьми. Найдорожча книжка альбом Пінзеля за 180 гривень. Брали добре, бо в книгарнях ще більше коштує."
4 
4880
Коментарі