Десять хвилин сексу, потім поплачемо: огляд фільму "Коли падають дерева"

5

14 вересня в прокат вийшла українська соціальна драма "Коли падають дерева" режисерки Марисі Нікітюк. Gazeta.ua пропонує свій огляд прем'єри.

Пружні, оголені стегна парубка рухаються в дикому темпі на фоні чорного болота. Десь знизу звабливо стогне задоволена дівчина.

 

Перші 10 хвилин фільму здається, що герої мають опробувати для власних втіх всі тінисті закутки навколишніх зарослів. Будь то ліс, озеро, чи калюжа з багнюкою. Й на фоні цієї вакханалії, тоненький голос дівчинки, що співає пісню про "Оленів, які не бриті і не голені", поки старші юнки вже задрали спідниці вище, ніж того вимагає наше цнотливе суспільство.

Лариса — бунтівна панянка з пишним світлим волоссям і диким бажанням вирватися з села. Менш, як сорок днів до подій, втратила батька. Після 9-го класу відпочиває в селі у бабусі і гуляє з двоюрідною сестрою Віткою, якій 4 роки. Дівчинка стає свідком кохання сестри і бандиткуватого хлопця з романтичним прізвиськом Шрам. Бабця його не схвалює і лупить малолітню "хвойду" резиновим шлангом за нічні гульки.

 

Всі "Золоті дзиги — 2019" букетом мають бути подаровані прекрасній акторці Соні Халаїмовій. Заради настільки щирих і чесних емоцій не шкода сходити на фільм двічі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як стати гарною за 30 секунд: огляд фільму "Красуня на всю голову"

 

Це перший повний метр Марисі Нікітюк. Це відчувалося в розпаді сюжетної лінії на чотири — п'ять неймовірних короткометражок. Нікітюк — Стефаник від українського кіно. Єдине, що різало око — відверто погана комп'ютерна графіка. Той випадок, коли краще не робити, ніж робити дешево.

 

Плюс у тому, що на екрані українці почали бачити себе. З їх дурнуватою звичкою звертати увагу на плітки літніх сусідок, ходити на поминки і забивати пузо, як на дні народженні, вічні незграбні тости з закосом під філософічне виверження, поросята, суки-свекрухи і бридкий до блювотиння простір рідного села. Але ті, хто знають про що я, і фактично є аудиторією фільму, на нього не підуть. Бо дома поросята.

Решта ж не зрозуміє й половини того, як гірко і страшно буває майже в географічному центрі Європи в 21 столітті.

×