Сьогодні, 6 жовтня, на "Книжковому Арсеналі" представили збірку Андрія Бондаря "Морквяний лід". Сюди увійшли колонки письменника, які з'являлися у "Газеті по-українськи" останні 6 років.
"Завжди здавалося, що вище Віталія Жежери у колонках стрибнути не можна, - розповів Андрій Бондар. – Перебування з ним в одному просторі, створює ніби спільний текст. Одну колонку присвятив йому. З цим пов'язана містична історія. 2008-го у нас почалися гриби, яких не було 2 роки. Я згадав тоді чомусь про Віталія. У колонці назвав його грибом. Він довідався про це зі свіжого номеру і одразу мені передзвонив. Сказав, що у нього сьогодні день народження. Я про це не знав".
На презентацію прийшов колега Бондаря по авторських колонках Віталій Жежера. Розказав, що дорогою до "Мистецького Арсеналу" читав у метро "Морквяний лід".
"У цей час забув, що читаю. Виникло враження, що це написав я, - каже Жежера. – Андрій настільки вільно уміє розпоряджатися 1 800 знаками, які дозволяє редактор, що здається там їх набагато більше. Мені майже соромно у цьому зізнатися, але я люблю Бондаря. Це навіть більше ніж любов до грибів".
Бондар написав 327 колонок. Називає їх вправами на пам'ять.
"Ти починаєш порпатися у ній, шукати цікаві сюжети. У мене не було такого живописного села, як у Жежери, де він пасеться уже 9 років. Я підсів на колонки і не можу без них. Щотижня очікую на цю невеличку каторгу. Можливо, колонка, це схованка для людей, які не потягнуть інших літературних жанрів. Я не пишу епічних творів, не уявляю, що зможу написати щось більше за п'ять сторінок, і не розумію, як люди пишуть романи. Я й так засинаю о 3.00 і прокидаюся о 9.00. Увесь час треба чимось займатися – заправити машину, вигуляти собаку, дитину у садок відвести. Коли мені ще романи писати? А Facebook? Коли тоді у ньому сидіти? Але якщо мені хтось запропонує за $ 5 тис написати до 8-го березня роман, я це зроблю", - жартує письменник.
3 
4880
Коментарі
3