222 рисунки Федора Кричевського передали Національному художньому музею в Києві. 29 випускників Києво-Могилянської бізнес-школи викупили колекцію у спадкоємиці робіт і подарували музею. Вартість не оголошують.
"Традиція меценатства продовжується, - говорить гендиректор музею Юлія Литвинець. - Перший експонат надійшов до нас у вересні 1898 року. Був подарований Ханенками. Наша колекція Кричевського була не така велика. Це 35 графічних, 55 живописних робіт, архів художника і мольберт. Разом із подарованими творами маємо найбільшу збірку Кричевського в Україні. Тепер можемо бачити не лише еталонні знані картини. А й яким був творчий шлях художника, як він працював, як шукав точну лінію".
"Наш проєкт складається з чотирьох етапів. Це передання робіт музею, стипендія для мистецтвознавця, який досліджуватиме колекцію рік-півтора. Потім плануємо переклад дослідження англійською та видання монографії, - розповідає один із меценатів, бізнесмен Андрій Мельник. - Конкурс на стипендію оголосимо 1 березня. Вона становитиме 10 тисяч доларів. Це вже третій проєкт нашої ініціативної групи. Перекладали матеріали Стенфордського університету про бізнес і дизайн мислення. Нещодавно презентували двотомник Валерія Шевчука "Козацька держава як ідея". У цій історичній праці письменник розкриває історію козацької держави на основі архівних документів. Вважаю, нація може побудувати сильну державу, лише маючи культурні основи. Це розуміння свого минулого, історії, мистецтва. Такі проєкти робимо, щоб Україна не зникла. Поки не побудуємо культуру, не буде економіки, не будемо добре жити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Палаючий Кремль сниться мало не кожному бійцю української армії"
Рисунки Кричевського збирала його дружина Наталя Петрівна. Зберігала в папках. Після смерті заповіла Аріадні Гершуні, яка опікувалася жінкою в останні роки життя. Потім роботи перейшли у спадок доньці. Придбати колекцію у Ольги Гершуні меценатам підказали музейники.
Наталя Петрівна сама була художницею. Пожертвувала собою заради чоловіка.
"30 років тому я спілкувалася з Наталею Петрівною, тримала кожен рисунок в руках, - пригадує мистецтвознавиця Зоя Чегусова. - Завдяки родині Гершуні колекція збереглася цілісною, не розпорошилася. Бо за нею багато хто полював. Наталя Петрівна сама була художницею. Пожертвувала собою заради чоловіка. Він не міг би ні з ким іншим жити, не зміг би себе так реалізувати. Розповідала, що Федір Григорович робив багато начерків до композиції. Потім майже нічого не змінював. Переносив на масштабні полотна. Не було нічого зайвого. Він довго виношував ідею, яку втілював в ескізи та на полотні. Одразу виходили шедеври, що передавали стан душі, настрій, історію. Є талановиті живописці, колористи. Є вправні графіки, рисувальники. В нього ж були обидва ці таланти. Мав чудовий смак. Неймовірно відчував колір і водночас лінію.
З універсальністю таланту Федора Кричевського погоджується і завідувач відділу графіки Данило Нікітін:
"Він є найвидатнішим майстром пензля в українському мистецтві ХХ століття. Синтезував надбання європейського мистецтва від часів середньовіччя, давнього монументалізму до свого часу. Писав твори величні, але прості і зрозумілі. Був майстерний у всьому: колорит, композиція, рисунок. Добре міг передати пластику форм. Колекція графіки має подвійну цінність. Як начерки до визнаних шедеврів. За якими можна вивчати творчість художника, його задуми і трансформацію ідей. Через буденне говорив про вічне - любов, життя і смерть, боротьба добра зі злом. У часи авангарду виглядає митцем академічного характеру. Досліджував тему. Для "Гуцульського весілля" вивчав вигляд українських горян, їздив дивитися карпатські краєвиди. Це не дуже характерно для ХХ століття, де емоційний спалах потрапляє на полотно - і це вже шедевр світового мистецтва.
Для "Гуцульського весілля" вивчав вигляд українських горян, їздив дивитися карпатські краєвиди. Це не дуже характерно для ХХ століття
На виставку відібрали 50 робіт із колекції. Переважно начерки до знаних картин. Ілюструємо його основні напрямки. Що Федір Кричевський не лише майстер тематичної картини. Він ще й був дизайнером, працював у галузі архітектури й оздоблення, як і його брат Василь. Робив дизайн логотипів. Показуємо ескізи радянських монет середини 1920-х. Саме в той час була грошова реформа і напевно був конкурс на дизайн грошей, в якому митець брав участь. Поруч – оздоблення керамічної чашки, архітектурні ескізи, орнаменти. Ескіз для конкурсу на проєкт пам'ятника Шевченку в Харкові 1933 року. Є роботи, які показують задуми ненаписаних картин. Наприклад, портрет брата Василя 1921 року на 50-річчя. На картині написано "Мистець Василь Кричевський". Виглядає там як патріарх українського мистецтва, в червоному одязі. Шикарний задум. І те, що в нас зилишився ескіз, цінно. Змінює розуміння їхніх стосунків. Кажуть, що брати конфліктували. А це свідчить про інше. Також тут представлені ескізи театральних костюмів і декорацій до опери "Тарас Бульба" в Харківському театрі опери та балету 1933 року. Ніхто не може сказати, чи були вони втілені.
В аванзалі Національного художнього музею виставка робіт Федора Кричевського триватиме до 21 лютого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Національна кінопремія "Золота дзиґа": з'явився список претендентів
Художник Федір Кричевський народився1879 року в Лебедині на Сумщині. Брат архітектора Василя Кричевського. У незаможній родині було восьмеро дітей. Відмінно закінчив чотирирічну школу у Ворожбі. У маєтку графа Василя Капніста побачив галерею козацьких портретів, колекцію живопису та графіки. Почав копіювати. Малюнки потрапили до художника Костянтина Савицького. Той оцінив талант юнака, дав притулок у своєму домі й підготував до вступу на малярський відділ Московського училища малярства, скульптури й архітектури. Після закінчення якого вступив до Петербурзької академії мистецтв, у майстерню Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського. Під час річного перебування в Європі навчався у Відні в австрійця Ґустава Клімта. 1917-го взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. На початку 1930-х викладав у Харківському художньому інституті. 1927-го написав триптих "Життя", в якому показав зовнішню красу людей із народу, їхнє душевне благородство, моральну силу та велич, стриманість і стійкість. На Міжнародному конкурсі у Венеції робота мала великий успіх. Частина триптиха "Повернення" експонувалася у складі виставки радянського мистецтва в Копенгагені та Варшаві. Творчість Кричевського високо цінували у США. Під час Другої світової художник ухилився від евакуації до столиці Башкирії Уфи і залишився разом із дружиною на окупованій території. Перебували у зруйнованому більшовиками Києві. Наприкінці війни намагався виїхати на Захід, де вже перебував його брат Василь. Поїзд, в якому їхав, не встиг від'їхати далеко від Кеніґсберґа у Східній Пруссії через швидкий наступ Червоної Армії. Федора Кричевського заарештували. 1947-го помер від голоду в Ірпені під Києвом.
1 
4880
Коментарі