Більшість підлітків щось робить із тілом, щоб зовнішнім болем заглушити внутрішній - письменниця

Про підліткову літературу в США та Україні розповіла письменниця Оксана Лущевська. Живе у штаті Північна Кароліна

Зустріч пройшла в рамках проєкту #літmatch, організованому простором української дитячої книги БараБука.

- Спільне в українській та американській літературі для підлітків - у новаторстві і експериментальності, - каже Лущевська.

- Відмінність у тому, що в США цей напрямок розвивається з 1960-го. Тобто між нами відрізок часу у 60 років. Ми шукаємо репрезентацію родин, підлітків, особистості, по суті української людини в книжках саме цієї вікової категорії.

В Америці вже є великий бекграунд, розуміння, чого вони хочуть на ринку, а чого ні. Перепробували все. Тому їм вдається "просувати" свою літературу на інші ринки. Зрозуміло, що з досвідом ми стаємо розкутіші, можемо сказати більше, побачити, що працює для читачів, які ні. В Україні поки що розсмаковуємо різні теми.

Сьогодні на ринку в нас багато перекладної літератури, і так буде, доки ми будемо не поважати себе. Якщо ми готові купувати, нас так і розглядають. Коли матимемо гідність і багато своєї класної літератури, з нами поводитимуться інакше. В Америці розвинений консюмерізм, вони багато купують і розглядають всіх інших як тих, хто багато купує. Треба подивитися, чого в них немає, які ніші провисають. І пропонувати свої продукти. Гадаю, за 5-8 років американських бестселерів в Україні стане менше, від вітчизняної літератури ми вимагатимемо більше якості.

Серед сучасних американських авторів варто відзначити Жаклін Вудсон. Письменниця отримала премії Астрід Ліндгрен і Ганса Крістіана Андерсена. Це як два Нобеля, з біохімії і фізики. Гадаю, вона отримає Нобеля в літературі, бо пише і для дорослих також. Я її шанувальниця років 10, ще з магістратури. Під час навчання познайомилися на конференції, переписувалася електронною поштою. Ту гордість, яку я побачила в Жаклін щодо афроамериканців і незаповнених ніш їхньої культури, більше ніде й ніколи не бачила. Тоді подумала: оце якби ми в Україні так гордо себе несли, як автори, так напрацьовуючи і підбиваючи тексти в нашу культуру, то в нас за років 10 була б маса своїх чудових авторів. В чому полягає її сила? В чесності щодо афроамериканської культури та її місця в суспільстві США і загалом у світі. Вона піднімає ідею меншовартості. Показує, що насправді цього немає, це сформований концепт, який ми продовжуємо наклеювати на себе, як лейбли. Вона показує це чесно. І доводить, що кожен із нас є повноцінною особистістю, яка мусить розвиватись і рости, незалежно від кольору шкіри, мови, акценту. Ми можемо це робити, поки є мислячими особистостями, маємо самоповагу. Для підлітків Жаклін говорить про світ їхньою мовою - просто, чесно, без ліричності. Моя улюблена книжка After Tupac and D Foster про дівчачу дружбу, смерть і наркотики, які героїні спостерігали. Якраз у цей час помер Тупак, репвиконавець. Описує, як це переживається, що подають різні масмедіа.

Жаклін Вудсон співпрацює тільки з тими видавництвами, які вже мають традицію роботи з афроамериканцями, поважають її бачення, її голос. Жодного переписування. Ніхто їй не говорить, що твір не підходить до серії або що не вистачає сторінок. А в нас таке буває.

Письменниця багато експериментує. Наприклад, книжка Brown Girl Dreaming написана верлібром. Це товстелезна автобіографія. Отримала всі можливі національні нагороди. Жаклін чесно говорила про своє дитинство, як це бути "коричневою дівчиною".

Писала до неї як українська авторка з питанням, з ким можна співпрацювати щодо перекладів. Вона відповіла: Оксано, ну ви ж бачите який мій фокус, це афроамериканська література. Я не можу допомагати авторам, які приходять з іншої культури. Упевнена, знайдете свій шлях серед своїх людей або станете однією з тих, хто, як я, буде це робити.

Жаклін Вудсон у своїй автентичності підкорює читачів по повній. Чому їй так багато всього дали? Тим голосом, яким вона пише, - відвертим, надривним, без ліризму, говорить до кожного у світі. Кожна людина в певні моменти відчуває меншовартість, не має достатньо самоповаги і хоче, як квітка лотоса, вийти на поверхню. Експерти дитліту зрозуміли, що це порив. Нарешті хтось говорить голосами, які неймовірно потрібні всьому суспільству.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Письменник розповів, з яких авторів починати знайомство з українською фантастикою, яких творів чекати після епідемії та про книжкові новинки

Оксана Лущевська поділилася думками, як писати підліткову літературу.

- Незалежно від того, як сьогодні змінилося покоління і в який історичний період живемо,особливості сприйняття суспільних неприємностей і позитивів незмінні. З'явилися соцмережі, але внутрішньо ми переживаємо ті ж емоції. Завжди є бажання жити в любові, мирі, позитиві.

Будь-який хлопець чи дівчина в період дозрівання проходять певний емоційний спектр, переживають злам у самому собі. Якщо відбуваються ще й визначні події, як революції в Україні, це загальний соціальний злам. І такі події треба нотувати. Я порадила б авторам звертатися до недавніх історій, які вони можуть переосмислити, але наслідки досі є - війни, Майдани. Не боятися робити паралелі. Наприклад, як ми переживаємо коронавірус в ізоляції. Схожі досвіди та відчуття - ізоляція, страх, роздратування, невпевненість, заниження самооцінки - були в Радянському Союзі. Потрібно бачити, що було на історичному тлі великому, а також - що на маленькому, в людських мікрокосмосах.

Також рекомендувала б українським авторам звертатися до своїх досвідів не лише з точки зору емоцій, історій. Подивитися, що відбувалося з людьми в різних областях. Представляти різні українські локації, міста, стати їхніми голосами.

Опитувала знайомих, скільки дівчат в підлітковому віці робили щось із тілом, різали його, щоб зовнішнім болем заглушити внутрішній біль. А деякі дорослі продовжують робити. Треба шукати теми, досліджувати чесно.

Головною проблемою в американській літературі є комерціалізація, - вважає Оксана Лущевська. - Вона заважає розвиватися. Автори шукають теми, які ще не проговорені, - різні досвіди, хвороби, ізоляції. Забувають, що книжка має бути історією. Ще одна проблема - діснеєфікація. Люди вже не знають, що "Красуню і Чудовисько" створено не Голлівудом. Або що був такий дитячий письменник Андерсен. Дискурс "культура однієї книжки" зникає в Америці. Серійність створює комерційність. Діти в початковій школі "поїдають" книжки, їм потрібні серії. Далі вони не є необхідними. Коли пишуть під серії, автори не створюють багатоголосся в літературі. Це завжди контракти, працюють на швидкість, а не на якість.

Оксана Лущевська поділилася, що читати в сучасній американській літературі.

Мені подобається Rookie Yearbook. Це щорічна збірка статей, інтерв'ю та ілюстрацій. Тут можна побачити віддзеркалення підлітковості в різних аспектах.

Свого часу мене паралізував Андерсен. Але не Ганс Християн, а Метью Тобін. Це один із тих авторів дитячих книг, у якого можна читати все.

Він є істориком, доктором наук і водночас відомим письменником для підлітків.

В США дуже популярні збірки оповідань, наприклад Open Mic. Вважається, що такі збірки - це швидкий фікшн. У них можна почитати чимало смачних та якісних речей.

З комерційної літератури сподобалася книга The Cоnfidence Code for girls

(Код упевненості для дівчат). Є продовження для хлопців.

Варто відстежувати рецензії в School library journal

https://www.slj.com/ Видання оглядає багато якісної літератури для дітей і підлітків. Рекомендує, які книги варто купувати для домашньої бібліотеки.

Топ українських книжок для підлітків від Оксани Лущевської

"Не кажи нікому", Саша Камінська

Щира історія-щоденник 14-річної Аріни. Героїню накривають криза за кризою: підозрілі таємниці між батьками, проблеми подруги, власні емоції та переживання…

"Лепрекони", Валентина Захабура

Українські підлітки взувають до гімназії зелені черевики і називають себе спільнотою лепреконів. Вони потерпають від діставучих вчителів, від надмірної чи, навпаки, недостатньої батьківської уваги, від застарілих соціальних стереотипів. А ще – шукають себе, закохуються, хвилюються одне за одного й завжди готові прийти на допомогу і дати відсіч проблемам.

"Крута компанія", Надя Біла

16-річна школярка Мілка та її подруги бажають пізнати життя поза межами шкільних занять, недолугих побачень з однолітками і спостережень за "щастям" батьків, які "вже давно не сплять в одному ліжку". Мілка зустрічається із Сашком, але нічого, крім розчарувань і принижень, не знаходить. А ще є Дімка і його друзі. Дівчатам здається, що вони — крута компанія. У Дімки тато-алкоголік і втомлена життям мама. Від усіх проблем він ховається у Світлани, яка втікає з ним від своєї самотності. Світи двох компаній зіштовхуються. У "хеппі-фіналі" Мілка і Дімка виходять на свою, вже нову, орбіту.

"Щоденник Лоли", Ольга Купріян

Передісторія першого сезону серіалу "Школа". Розказує, через які випробування пройшла Лола на шляху до своє популярності, чим переймається 15-річна дівчина, втративши коханого й опинившись через нього у дуже складній ситуації, чому відома блогерка так не любить школу.

×