Сьогодні 9 днів, як загинув музикант і телеведучий Андрій Кузьменко. Митці розповіли Gazeta.ua, ким був для української культури лідер гурту "Скрябін". 2 лютого він загинув у автокатастрофі на Дніпропетровщині.
Іван Леньо, музикант з гурту "Kozak System"
Кузьма був дуже яскравою особистістю - таких в українському шоу-бізнесі одиниці. Він ніколи не був байдужий до чужих проблем. Коли у нас забрали ім'я гурту "Гайдамаки" і почали ним користуватися, нехтуючи нашим дозволом, Андрій розібрався у ситуації і підтримав нас. Сказав: для мене існують одні "Гайдамаки", це ті хлопці, що тепер називаються "Kozak System". Я не просив його це робити. Взагалі є мало людей, які зважають на чужі проблеми, тому мені було це дуже приємно - я запам'ятав це на усе життя.
Днів за п'ять до трагедії він подзвонив мені випадково. Каже: Привіт, малий! Я був здивований. Потім з'ясувалося, що у його телефоні поруч із моїм номером, номер його племінника, теж Івана. Ми поговорили, я розповів, що ми дописуємо альбом, він сказав "тримайся". Тепер розумію, що то було таке символічне прощання.
Скажу відверто, я не був прихильником його творчості, я люблю іншу музику. Але дивлячись на те, як його проводжали, він був справжній народний артист. Від природи був дуже енергійний: весь час шукав нового, працював, любив життя, багато їздив по фестивалях, погоджувався на різні теле-проекти. Він був на кожній кухні у кожній українській сім'ї. Відомість не впала йому на голову раптово — він довго до цього ішов, будучи хлопцем із села, який хотів вибитися в люди.
Кузьма був музичним інтелектуалом — добре наслуханий західної музики. Якось ми говорили про польський шоу-бізнес. Він заспівав напам'ять знакову для поляків пісню Чеслава Нємана "Dziwny jest ten swiat". Це мене дуже здивувало. Кузьма мав сонячну харизму — кожна зустріч із ним залишала гарні спогади. Він мені лева нагадував.
Інна Корнелюк, літераторка, піарниця МА "Наш Формат"
Вперше Андрія побачила 12-річною в Новояворівську на дитячому фестивалі. Він тоді був для нас, дітей, великою зіркою. Вразила його простота, незірковість. Може, тому що був простим хлопцем із Новояворівська або добре володів власними емоціями. Не був актором чи позером, а щирим співаком. Умів просто говорити про складні речі. Не грав простака, його проста манера спілкування – спосіб порозумітися з людьми. Намагався говорити їхньою мовою і сміливо називав речі своїми іменами.
З ним робила інтерв'ю для "Жлобології" Антіна Мухарського 2013-го. Андрій сказав, що жлобство - проблема наших людей, у яких емоційний розвиток зупинився у підлітковому віці. На інтерв'ю відчула, яка дика енергія від нього валила. Справжній Талант – це харизма. Багатьох ви знаєте музикантів, у яких є мізки? Більшість, хоч і продають емоції, мають недорозвинене раціо. Вони книжок не те що не пишуть, а взагалі не читають. Андрій був чоловіком освіченим, але цього не афішував. Якщо ти легендарний, як "Шанель №5", то це зрозуміють на рівні запаху. І все. Тобі не треба кричати про це. Андрій ніколи нічого не доводив. Мав колосальне почуття гумору. "Поющіє труси", які продюсував, - це ж грамотний стьоб.
Його книжки – так, якісна проза, коли автор пише про те, що сам пережив. Не графоманія, як дешевий стриптиз, а відмучене кожне слово. Тому й щире. У чому його перевага над усіма письменниками, які намагаються бути розумними і повчальними. Принцип Гемінґвея: "не був на війні, то не пиши про це". Мова Андрія у книжках і піснях жива, викликає емоції. Стилістика - не рафінована, але самодостатня, як балакають на Львівщині. Як говорив, так і писав. Мова - це не корсет, а жива істота, яка дихає. Його пісні були підтвердженням, наскільки українська - з галицизмами, з усіма її діалектами - красива, самоцінна.
"Скрябін" був над політикою. Коли у такі речі ув'язувався, то перетворював свою участь на стьоб. Наше суспільство заполітизоване. Рок-музикант має свої цінності і цілі. Якщо якісь люди цього не помічали, - їхні проблеми. Є багато персонажів, які справді мали стосунок до Януковича, їх зараз ніхто не чіпає. Чого вчепилися до Скрябіна, який зробив так багато для української культури і формував смак тінейджерів, що виростали на його піснях? Він був справжнім рокером, хоч із рок-музикою в Україні не склалося. А ті, хто в попі, там далі й сидять.
Михайло Мишкало, журналіст, письменник
Кузьма зайшов у кожен дім і ніби став членом сім'ї, бо був у телевізорі. Ми кожен день хоронимо героїв, а тут загинув ніби хтось рідний. Я бачив прощання із ним у Львові. Дуже сумніваюся, що ті бабці знали хоча б одну його пісню, але прийшли попрощатися. Його пісні типу "Гей, стоп Канада, старих баб нє нада" - у нас то на весіллях співають. Він повністю свій. Навіть наш найуспішніший рок-ідол Вакарчук у інтерв'ю казав, що колись заробляв за концерт 300 доларів, а зараз стільки коштує одна його краватка. У Кузьми не було такого — він залишився простим хлопцем на "Побєді". Він "the real one".
На жаль, щоб перетворити себе в легенду, треба померти молодим, як Віктор Цой чи Джон Кеннеді. Кузьма також був молодий. Він трохи схожий на кумирів рок-н-ролу, які жили швидко і помирали молодими. Але він не спалював своє життя наркотиками, а багато працював: якщо не писав музику, то вів передачі на телебаченні, продюсував.
У творчості він ріс — у пізніх його піснях з'являються слова "мудрий, бо німий". З Кузьмою пішла ціла епоха: він виріс у 90-х, відбувся і тепер, коли пішов, ми усі зрозуміли, скільки насправді відтоді минуло часу. Ми помічаємо, що час біжить, коли ідуть з життя кумири.
Олег Буренін,продюсер, музичний критик
Гурт "Скрябін" з Новоярівська Львівської області вистрелив відразу. Харизма Кузьми бігла поперед нього на 5 метрів. Відразу по тому йшло його феноменальне почуття гумору, тобто в кімнаті, до якої мав зайти Андрій, спочатку з'являвся гарний настрій, а потім він сам.
Унікальність "Скрябіна" в тому, що на великій українській сцені гурт потрапив з маленького провінційного міста. Андрій розповідав, що був вихований на актуальній західній музиці. Жив на кордоні з Польщею. Це мені з свіжою платівкою по Києву доводилося від міліції бігати. Йому достатньо було вмикнути телевізор чи радіоприймач. Польське радіо й телебачення і за часів СРСР було значно просунутіше за наше. Бачити і чути стільки світових музичних новинок. Я в середині 1980-х такого щастя не мав. В цьому плані навіть не знаю, хто в більші провінції жив: ми в Києві чи хлопці зі "Скрябіна" у себе на Львівщині.
Звичайно, Андрій був самородок, якщо пропустив через себе таку кількість інформації і зміг видати власну цікаву творчість. "Скрябіна" відзначили на другій "Червоній руті" в 1991-му році. Познайомився з хлопцями, коли вони переїхали до Києва. Жили в продюсера "Океан Ельзи" Віталія Клімова, спали на кухні, поки він бігав шукав місце для виступу гурту. Клімов з ними не працював офіційно, просто мав бездоганний смак і перехоплював усе, що приїжджало в столицю. Клімов відчував хто, з чим, навіщо сунувся підкоряти Київ. Грошей тоді в музиці особливих не було, вистачало хіба на пиво.
Серед прихильників гурту існує чітке розділення на "Старий Скрябін" і "Новий Скрябін". Спочатку на їхні пісні відчувався дуже великий вплив британських електронщиків "Депеш мод", німців "Камуфляж". Проста мінімалістична музика, створена на синтезаторах. Наші музиканти цього не приховували. Серед моїх знайомих Кузьму почали помічати на початку 2000-х. Тоді старий склад "Скрябіна" природнім шляхом розпався, а Андрій запросив у гурт нових музикантів. З'явилися жива гітара, барабани. Не можна сказати, що штучний електронний звук остогид Андрію, просто новий склад музикантів гурту давав більше можливостей, дав змогу додати нових красот у звучанні пісень. Нові пісні вимагали інших засобів вираження. Андрій дорослішав, у його текстах стала з'являтися соціальна тематика. Після романтики перших альбомів, пісні на болючі теми у Андрія теж виходили добре. Наприклад, пісню "Люди як кораблі" адресовано безпосередньо Юлії Володимирівні Тимошенко. "Ти не сестра моя", - співає в ній Кузьма. Він ставав постаттю, яку в Україні не можливо було не помітити.
Сергій Мочанов назвав Кузьму нашим Бобом Діланом, через простоту і одночасну глибину для кожної його пісні. Напевно, під другою частиною визначення також можу підписатися. Боб Ділан працює з американським фолком, тести Кузьми дійсно можна порівнювати, а от музично він був трохи затиснутий жанром поп-року, до справді народної музики не дотягував.
У мене фото є на виході з "Палацу Україна", ми там з Андрюхою Доманським і Кузьмою. Якраз були на концерті Брайана Феррі. Кузьма все ніяк не міг від людей відбитися, я ще його постібав - мовляв, менше народу за автографами Брайана Феррі побігло. Кузьма був у футболці групи з Манчестера "Hurts", останнім часом часто повторював що це зараз для нього ідеал в музиці, те до чого має іти "Скрябін".
3 
4880
Коментарі
1