5 квітня 1895 року ірландський письменник Оскар Вайльд програв суд маркізу Квінсберрі, який звинуватив митця в гомосексуальності.
У молодості відомий письменник не демонстрував схильності до чоловічої любові. Першим коханням 21-річного автора була Флоррі Белкум. Але дівчина вийшла заміж за Брема Стокера, автора "Дракули". Любовні невдачі змусили Вайльда іноді користуватися послугами повій.
1881 року письменник познайомився з Констанцією Ллойд. Почав залицятися до неї, адресуючи поетичні листи. Кохання завершилося шлюбом 1884-го. Незабаром народилося двоє синів – Сиріл і Вівіан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Письменник вирушив на літаку в розвідку і не повернувся
У житті Оскара Вайльда з'являється 22-річний лорд Альфред Дуґлас, представник вищої аристократії. Він – третій син восьмого маркіза Квінсберрі. Альфред звернувся до письменника з проханням про допомогу: оксфордські шантажисти погрожували розповісти світу про його гомосексуальні зв'язки. Вайльд взявся за залагодження делікатної справи. З допомогою адвоката сера Джорджа Льюїса юний лорд уник виправних робіт. Так почався найодіозніший роман XIX ст.
Про Вайльда й Альфреда пліткували. Все закінчилося б тихо, якби в справу не втрутився батько аристократа. Сексуальні пристрасті сина розлютили його. Кульмінацією стала знаменита листівка, адресована письменнику. На ній були написані три слова: "Оскару Вайльду, гомосексуалісту". Злість штовхнула на необдуманий вчинок – він подав до суду на Квінсберрі, звинувативши його в наклепі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Померли 17 акторів з фільму "Майстер і Маргарита"
Квінсберрі добре підготувався до процесу – найняв команду приватних детективів і платних інформаторів, з допомогою яких розшукав багатьох юнаків, з якими був знайомий, так би мовити, Вайльд. Останній відмовився від ведення справи, а маркіза повністю виправдали. Письменника через місяць арештували. На суді він виступив зі знаменитою промовою "Любов, яка не сміє назвати свого імені".
Вайльда засудили до двох років каторжних робіт. Це було максимальним покаранням за чинним на той час законодавством.
Відбувши покарання, Вайльд спробував виправитися. Поет Ернст Доусон взяв його до публічного будинку, сподіваючись, що в Оскара з'являться "здоровіші смаки й уподобання". Коли Вайльд вийшов на вулицю, він лише зауважив: "Уперше і востаннє за десять років. Схоже на холодну баранину". Проте він попрохав Доусона "розповісти про це в Англії", оскільки це могло "відновити його репутацію".
9 
4880
Коментарі