Актори відмовлялися приходити на кастинг фільму "Погані дороги"

Фільм режисерки Наталки Ворожбит "Погані дороги" про війну на Донбасі представлятиме Україну на 77-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. Триватиме 2-12 вересня на італійському острові Лідо.

Стрічка складається з п'яти історій про жителів Донбасу та українських військових. Новели об'єднані темою доріг. В основі сюжету - реальні історії людей на лінії розмежування.

Про картину розповіли на пресконференції, присвяченій участі України у Венеції. Проходила в Києві в інформаційному агентстві "Укрінформ".

"2015 року я працювала над сценарієм фільму "Кіборги", а паралельно - над документальними, театральними проєктами, - каже режисерка і сценаристка Наталка Ворожбит. - Їздила в зону АТО спілкуватися з військовими та з цивільним населенням. Звичайно, що всі матеріали не могли увійти до стрічки про оборону Донецького аеропорту. Залишилося багато вражень, які мучили й не давали спокою.

Дізнавшись про мій досвід, Лондонський театр Royal Court замовив мені п'єсу на вільну тему. Могла зробити про все, що я переживала з цих питань. Так народилися "Погані дороги". Прем'єра відбулася 2017-го. Згодом у Києві виставу в Театрі на лівому березі поставила режисерка Тамара Трунова.

У тому ж 2017 році продюсер Юрій Мінзянов запропонував мені дебютувати з цим сценарієм як режисеру, податися на конкурс Держкіно. Ніколи не знімала кіно, навіть короткого метру, але в мене завжди була така амбіція, хотілося спробувати. Це був виклик, на який я погодилася. Тоді ми не отримали фінансування. Згодом подалися в Український культурний фонд, який в нас повірив.

До стрічки ввійшло п'ять із шести новел, тому що одна з них - це був жіночий монолог. Історії різні, але поєднані поганими дорогами війни та привоєнних територій у буквальному і переносному сенсі. У фільмі йдеться про стосунки між людьми, зокрема між військовими й цивільними. Мене вразило, як сильно загострюються почуття. Як з одного боку, дегуманізується суспільство, а з іншого - відбувається героїзація. Багато речей, які на перший погляд здаються несумісними, як любов і ненависть".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український фільм потрапив до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю

"Венеція - разом із Берліном і Каннами - один із трьох головних, найкрутіших фестивалів, куди мріють потрапити всі кінематографісти, - говорить продюсер Юрій Мінзянов. - Такий великий кіноогляд – для нас нова, незнайома територія. Ми взагалі були темною конячкою. Потрапили в конкурс "Тиждень критики". Практично всі картини там - створені в копродукції з іншими країнами, переважно з Італією. І тільки у нас фільм, зроблений самостійно. До того ж саме наша стрічка відкриває програму. Нам сказали, що на відкриття завжди обираються найкращі роботи, це дуже престижно.

Я був приголомшений п'єсою. Зрозумів: це сто відсотків треба знімати. Спроба пройти через пітчинг Держкіно була невдала. Там сказали, що такий фільм нам зараз не потрібен, не на часі. На щастя, УКФ побачили потенціал у цьому сценарії.

У нас великі перспективи щодо міжнародного ринку. Вже є домовленість з іспанським дистриб'ютором, який купляє "Погані дороги" на кінотеатральний показ. Також нами зацікавився великий кінопрокатник у США".

"Де проходили зйомки? У фільмі грають професійні актори чи не тільки?" - запитує журналіст.

"Актори здебільшого професійні, маловідомі. Шукали по всій Україні, - відповідає Наталка Ворожбит. - Але в новелі про підлітків – виконавці непрофесійні. Зокрема, дві дівчини зі спортивного інтернату, які ніколи в житті не грали, але була дуже органічні. Одна з них - з Донбасу. Їй не довелося навіть нічого грати. Запросила їх на кастинг, тому що сама колись навчалася в цьому інтернаті й мене з нього успішно вигнали. Розуміла, що потрібні мені типажі треба шукати в таких місцях.

Знімали переважно в Києві і під Києвом. Але був один знімальний день на Донбасі за 5-7 кілометрів від лінії розмежування. Не всі з групи, хто їхав, насправді усвідомлювали, що це Донбас. Думали, Дніпропетровська область. Але коли почули вибухи, які заважали звуку, були обурені, що це таке. Я кажу: "Ну, вибачте, ми на це ніяк повпливати не можемо".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Рай — це кімнатка під дахом. З килимком і кріслом"

"Я чула, що декілька акторів відмовилися навіть приходити на кастинг, коли побачили сценарій", - каже модераторка зустрічі Владислава Рублевська.

"Одна з новел - про київську журналістку в полоні у бойовика ДНР - досить жорстка, там багато сцен насилля. Ми її спочатку навіть не хотіли знімати, - говорить Ворожбит. - Я розумію, коли люди відмовляються від такого. Це великий виклик. Особливо відмовлялися чоловіки, яким треба було робити в кадрі жахливі речі".

"Кастинг тривав півтора року, - каже Юрій Мінзянов. - Шукали так довго, тому що потрібні були, по-перше, маловідомі виконавці. Які не з'являються в телесеріалах і бажано навіть не знімалися у прокатному кіно. Щоб ці обличчя не ідентифікувалися з якимись іншими образами. По-друге, це мали бути типажні актори – як ось ніби ви вийшли на вулицю і можете зустріти будь-кого з них. Але при цьому - талановиті.

Серед наших акторів - Марина Клімова з Одеського театру імені Василька, у якої була сцена з оголенням. Багато акторок відмовляються зніматися, якщо в сценарії є такі епізоди.

Також вразила професіоналізмом Оксана Черкашина з Театру на лівому березі, яка у нас виконала роль військового лікаря. І Юрій Кулініч, який зіграв бойовика-сепаратиста. У фільмі багато нецензурної лексики. Це завжди теж некомфортно для багатьох. Але Юрій героїчно все зробив. І ще додавав від себе триповерхові рулади".

"Як ви ставитеся до того, що другий рік поспіль у Венецію від України відбирають фільм про Донбас?" - запитує журналіст.

"У мене не було ілюзій, що ми пройдемо, - відповідає Мінзянов. - Світ сьогодні зайнятий зовсім іншими проблемами. І мені здавалося, що про нашу війну вже всі забули, нікого це не цікавить у Європі. Тим паче торік переміг фільм "Атлантида". Думали, що Венеція вже точно не захоче вдруге брати подібну тему. Але в них якась своя концепція – як і в кожного фестивалю. Під неї й відбувається відбір стрічок.

"Я взагалі вважаю, що ми пізно зняли це кіно, - додає Ворожбит. - Якби в 2017-му отримали фінансування – це було б вчасно. А зараз мені здалося, що цей поїзд давно пішов. Тому здивована. Мабуть, вдалося докричатися через фільм. Насправді ж ця проблема існує і хвилює всіх, хто працював над картиною. Напевно, ця непідробність спрацювала".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війна зникла з новин

×