1 лютого в український прокат виходить фантастична антиутопія Олександра Пейна "Зменшення". Gazeta.ua пропонує свій огляд прем'єри.
Божевільний вчений летить східцями величезного наукового інституту, щоб розказати колезі чудову новину. Він винайшов спосіб зменшення людини до розміру 13-ти сантиметрів. В такий спосіб чоловік хотів вирішити проблему перенаселення планети та забруднення Землі. Ідея сподобалася світовій спільноті, і на державних рівнях почали проводити програми по створенню спеціалізованих поселень для зменшених людей. Авіакомпанії створюють мініатюрні салони та пропонують знижки для малогабаритних пасажирів, а по телебаченню розповідають про переваги "малого життя".
Зменшення — справа добровільна. Та умови дуже привабливі: людина, що у звичайному світі була просто забезпеченою, зменшившись, стає мільйонером. Живе у шикарному будинку й веде богемний спосіб життя — подорожує, вивчає мови і відпочиває на вечірках.
Подружня пара Пола та Одрі спокусившись на обіцянки заможного життя вирішує пройти процедуру. Все б нічого, та в результаті зменшився лише Пол. Жінка злякалась приготувань до операції і з лисою головою та без однієї брови втекла.
Переглянувши трейлер, розраховуєш на сімейну комедію про пригоди маленьких людей. Насправді ж нічого"легкого" у фільмі немає. Звідси конкретніше.
Самотність головного героя накриває глядача хвилин на тридцять. Після ідеальних відносин подружжя, неможливо повірити у таку зраду. Й цей стан нагнітають щохвилини різноманітні деталі: сумний погляд пола у вікно, два халати в будинку з вишитими написами "Містер" і "Місіс", обручки, які привозить доставка.
Пола шкода. На протязі всього фільму. Пол — ніякий, або ж "прісний". Людина, що пливе по течії, і не здатна прийняти жодного рішення самостійно. Навіть змусити людей вимовляти його прізвище Сафранек правильно не може. Та разом з тим він добрий до інших, що теж не грає йому на руку. Метт Деймон зіграв посередність, маленьку людину у всіх сенсах.
Глобально режисер дає можливість подумати про три речі: скору і невідворотну загибель планети, пошуки себе і розшарування населення.
Пияка в барі ставить питання: "Чи можна голосувати зменшеним людям?". І воно скоріше до глядача. Цілий фільм намагаєшся зрозуміти яка перспектива у такого суспільства. Вони не беруть участь у виробництві, не платять податки, але є громадянами своїх країн. Що з ними станеться, якщо люди нормального розміру перестануть обслуговувати їх поселення. Напрочуд дивна перспектива.
Окрім щасливої і ситої "Країни дозвілля", де живе головний герой є її околиці. Багатоповерхові бараки без ліфтів, де живуть насильно зменшені емігранти. Там немає медичного обслуговування, ліфтів, та і їжі майже немає. Спроба створити ідеальне суспільство в результаті перетворилася у "мініатюризацію" того, що й так маємо.
Та сценаристи продумали не все. Незрозуміло, чому Пол через 15 хвилин стрічки замість розкішного маєтку живе у невеличкій квартирі. Та про це забуваєш почувши теорію про 8 видів американського сексу, таких як секс-розтавання, секс-примирення, секс-кохання, секс-від нічого робити та інші, які можна дізнатися, переглянувши стрічку.
16 листопада в прокат вийшла американська чорна комедія "Субурбікон" режисера Джорджа Клуні. Gazeta.ua пропонує свій огляд прем'єри.
Коментарі