200 років тому мовою кобзарів користувались у кримінальному світі

Більшість слів, які тепер використовуються як арго, першими почали вживати 200 років тому старці-кобзарі.

Про це Gazeta.ua розповів цехмайстер Київського кобзарського цеху 63-річний Микола Товкайло.

Ця таємна мова, каже бандурист, називається лебійською.

"Була така мова, коли живі були братства кобзарські. Оскільки то були переважно незрячі люди, вони користувалися таємною мовою, щоб зрячі їх не могли зрозуміти й не завдали шкоди. Подібна мова була в ходу і серед кримінального світу", - каже Микола Товкайло.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незрячі співці називали жебраків "шматохватією"

Зараз деякі слова кобзарської мови вважаються блатними: лох — людина, хаза — хата.

За словами Миколи Товкайла, зрозуміти кобзарів, які так спілкувалися між собою, стороння людина не могла.

"Ця таємна мова була поширена на величезній території, від Галичини та Західного Поділля, аж до Могилева та Брянська. Це спільне арґо вживали гендлярі, шаповали, лірники, кобзарі, тобто організовані жебраки. Дуже смішні траплялися слова. Дице називали "хаврютка", вітер — "дмухней", ворота — "скрипута", "гадюка — "повзунка", губа — "балайка", дівчина — "каривйошка". Музичний інструмент кобзарі називали "лабальниця", а грати на ньому — "лабати", - поділився цехмайстер.

×