52-річного вінницького художника Віктора Рибачука в Парижі герцог Анжуйський посвятив у масони. Митець мав 30 виставок у країнах Європи. Під час однієї з поїздок до Франції написав портрет герцога. Замість гонорару той прийняв його до таємного ордену.
У Києві Віктор Рибачук орендує майстерню. Спілкуємося в одному зі столичних скверів.
— За кордон більше не їжджу. У чергах стоїш, кожен чиновник принижує. Та й наїздився, — потирає сиву бороду, дістає з чохла фотоапарат "Олімпік". — Осьо я зі срібним Мальтійським Хрестом і медаллю ООН, — показує знімки. — Медаль дали 1997-го після Всесвітньої художньої виставки в Нью-Йорку, а орден — 1991-го. Російські аристократи-масони зорганізовували мені чотири виставки у Франції та Швейцарії.
Каже, познайомився з ними в Москві на початку 1990-х.
— Я тоді співпрацював із галереєю "Марс". Познайомився з графинею Тетяною Наговською, чиє коріння з Первомайська на Миколаївщині. Живе вона в Парижі й Лозанні, прекрасно знає російську мову. Запросила мене за кордон. У Парижі я заблукав як у лісі. Мови не знаю — тре б"єн, маніфік та й усе. Сонце мені світить із правої сторони. Значить, коли вертатимусь, мусить світити з лівої. Так дійшов до Нотр-Дам, до Сени. Це вже потім мною заопікувалася Тетяна, князь Аркадій Шаховські та його молодша сестра Ляля. А також Франсуа Буше — відомий французький скульптор.
На виставку Рибачука завітав герцог Анрі Анжуйський.
— Про нього говорили, що цей чоловік ніколи ніде за себе не заплатив. Ще пацанами кореші брали його з собою у бордель. Казали: "З нами герцог Анжуйський! Нам скидка". Ми випили по чарці. Він запросив до себе в палац в Анжу, це під Парижем. Величезний палац зданий в оренду, а сам герцог живе в невеличкому флігельку.
Художник написав портрет герцога.
Купив трикімнатну квартиру, машину "четвірку"
— Домовилися за тисячу доларів. Але потім Таня Наговська приїхала: "Ніякої тисячі. Тебе посвятять в мальтійські рицарі!". У герцога в палаці зібралося трохи людей. Я був у офіцерських чоботях і галіфе з джинсів. Герцог поклав мені на плече кортик. У величезну реєстраційну книгу мене записали під якимось номером. Орден я мав замовляти сам у ювеліра за 500 доларів. Але Таня мені його привезла. Жодних наслідків "посвячення" не мало. Хіба що потім у Києві звів Таню з деякими людьми, які могли дати оцінку політичної ситуації в Україні.
Каже, що не є членом Спілки художників.
— Я вже в 1991-му був матеріально незалежним. Привіз із Франції 4 тисячі доларів, купив трикімнатну квартиру, машину "четвірку". В Україні добре купували картини так звані "од"їжджанти", переважно євреї. Доларів за 100 можна було продати полотно, коли мій брат-майор одержував 12 доларів зарплати.
Після Київського художнього інституту Віктор Рибачук працював у творчих майстернях вінницького НВТО "Гарт".
— Парткабінєт у райкомі оформив — отримав три тищі рублів. Якось у Тиврівському райкомі дали планшети, цитати Маркса-Енгельса. А на одному не вистачає тексту. Нема часу розбиратися, придумую з голови: "Революція повинна перемогти, туди-сюди", том 26, сторінка така-та, Лєнін. Після закінчення роботи накрили святковий стіл. Аж раптом якийсь старічок — старий большевік поправляє окулярці й каже: "В етом томє етово нє должно бить." По дєдушці видно, що чарку любить. Я його до столу, і потихеньку зам"яли це діло.
Каже, перебрався до Києва, бо в столиці простіше організовувати виставки.
— Винаймав майстерню на Андріївському узвозі, але там неможливо жити. Через кожні 5 хвилин до тебе хтось забігає з пляшкою. Тепер орендую на Лук"янівській. Хату купив у селі Кліщев Тиврівського району, біля самого Бугу. Розвалив півхліва і зробив бєсєдку. Малюю, а по вечорах пишу. Видав збірку "Портрет коханої жінки художника Р.", роман "Щоденник Горгони". Садок посадив, город є, човен маю. Поети, музики приїжджають, ходять на рибалку. Жінка мене за це не пиляє. Вона в мене слава Богу не художник, а медсестра.
Закурює цигарку "Некст". Каже, що не дружить із художниками.
— Після четвертої чарки починаються розборки. Дружу ось із поетом Тарасом Федюком. Намалював його портрет із Володимирським Хрестом. Кажу йому: "Я — син вчительки, і наш президент — син вчительки. То чому він має право нагороджувати орденами, а я не маю?"
2 
1
Коментарі