"Перкалабу" замовили на чотири похорони

18 липня івано-франківський гурт "Перкалаба" гратиме на закритті фестивалю "Арт-поле", колишні "Шешори", у селі Воробіївка на Вінниччині. А до цього щодня проводять там відкриті репетиції, де кожен може пограти і поспівати із музикантами. Свій стиль гурт називає етно-ска-панком.

— Усі учасники "Перкалаби" — гуцули, — запевняє директор гурту Олег Гнатів, 55 років. Розмовляємо у львівському клубі "Лівий берег" перед концертом. — У горах виступаємо рідко, бо гуцули слухають переважно шансон і попсу. Зате часто виступали біля пологових будинків, коли в учасників гурту народжувалися діти. А ще маємо чотири замовлення грати на похоронах. Два від наших друзів, одне — від художника з Києва та від одного мільйонера. Слава Богу, поки що вони всі живі та здорові.

Недавно гурт повернувся з гастрольного туру Європою.

— Були в Польщі, Німеччині, Швейцарії, Голландії, Ліхтенштейні. Після першого концерту в нашого тромбоніста щось трапилося з вестибуляркою — не міг ходити. Але тур відбув до кінця — виводили його на сцену, садили на стілець. Потім за 90 кілометрів від міста, де ми виступали, зламався автобус. Організатори вислали за нами свій. Публіка чекала на нас дві години. Ми їм за це віддячили — виступали в два рази довше. Після кожного виступу нам кричали цуґабен, тобто на біс.

У Берліні музиканти влаштували фотосесію біля рейхстагу і Бранденбурзьких воріт.

— Спеціально везли костюми вояків різних армій — від радянської до бразильської. Узяли їх у франківському драмтеатрі та львівському кафе "Криївка". Коли почали фотографуватися біля Рейхстагу, вибігла охорона — люди в чорному, з навушниками. Там же діючий парламент. Доки вони втовкмачували, що для зйомки потрібна ліцензія, хлопці встигли пофотографуватися.

Перкалаба — це назва хутора на кордоні з Румунією.

— Про це село я знав давно, — каже Олег. — Як групі було три роки, дізнався, що в Перкалабу за совітів відсилали дрібних повій, всяких злодюжок. Із місцевими гуцулами їх чоловік сорок–п"ятдесят. Мобілок там немає — не ловлять. Телевізор один — у лісництві. І магазин один, у ньому тільки крупа і солодкі води. Навіть горілку туди не завозять — бо ж зіп"ються.

×