Олег Скрипка: Якщо своє — гівно, його любити не можна

 

Перед зустріччю PR-менеджер 41-річного Олега Скрипки порадив нам  проштудіювати сайт групи "ВВ". Там ми з'ясували, що Скрипку не можна питати, чому він фарбує волосся і як ставиться до жінок.

Домовилися зустрітися о 14.00 у столичній кав'ярні "Бабуїн". Але згодом адміністратор попросив підійти о 16.30 до центру ім. Леся Курбаса. За 15 хвилин до призначеного часу мені повідомили, що Скрипка пропонує пересіктися в кав'ярні на Великій Житомирській. Зрештою я зловила його біля центру Курбаса. Устигла вскочити до чорного "Нісана", готового рушати.

Задоволення від покупок мені не знайоме 

Дорогою Олег увесь час розмовляв по телефону. Наказував відсканувати паспорти, надіслати ідентифікаційний код... Запаркувався на пішохідному переході, але, побачивши на переході міліціонера з морозивом, засміявся і переставив "Нісан" до бровки.

Вибачте, так виходить, — усміхнувся він, перш ніж вистрибнути на Контрактовій площі. — Можете тут поки музичку послухати, кнопочки понатискати...

З банку Скрипка повернувся веселий і запропонував продовжити в ресторанчику на Андріївському узвозі.

— Дуже їсти хочу. Принесіть мені салат із креветок, томатний сік, деруни з грибами і сметаною. Ви собі теж, якщо хочете, чай... — промовив, перевівши на мене погляд. — Ну що, запитуйте!

Чому патріотичний Скрипка їде знімати кліп до Москви? І відпочиваєте ви не в Карпатах.

Цього літа я взагалі не відпочивав. Відпустка — взимку, коли не сезон для концертів. Їду кататися на гірських лижах. Щороку на різні курорти. Уперше виїхав за кордон до Чехії. Їздив до Туреччини, Болгарії, Румунії. Востаннє — до Швейцарії. По Франції катався давно, коли ще жив там.

У Закопаному в Польщі були?

Ні й не збираюся. Там дуже багато українців і росіян. Треба вибирати: чи на лижах кататися, чи цілий день автографи роздавати. Росіяни поводяться жахливо.

Який одяг любите?

Сірий, непомітний — як зараз. Щоб не мучили з автографами.

Скрипка був у модних сірих штанах вільного покрою з широкими кишенями та сірій футболці. На шиї — тонке дерев'яне намисто, бежеве із коричневим та чорним.

Чому взялися організувати етнофестиваль "Країна мрій"?

Ми хотіли зробити щось європейське. Не совковий фестиваль: конкурс, перші-другі премії, лауреати-дипломанти, незрозумілі ведучі, журі. Купа міліції та рекламних блоків, виступ урядових осіб, а публіка не має жодного значення.

Розкажіть про ваш будинок.

Найбільше звертаю увагу на чистоту в домі. Будинку, про який мрію, ще не маю. Колись, може, з'явиться. Хотів би стилізувати його під щось традиційно народне. Не мазанку, звісно, і без отакої вульгарщини, — киває в бік ліпнини на стіні ресторану, де гротескно зображені козак та козачка.

Чому ж ходите сюди обідати?

Готують смачно. В Україні взагалі добре готують. А сервіс і антураж жахливі. За кордоном навпаки: стильний ремонт, усміхнені офіціанти й неїстівна, штучна їжа. Одного разу знайомий сказав: треба любити своє. Якщо своє — гівно, його любити не можна. У нас, коли насаджують українську музику, то пускають по радіо таке, що вуха в'януть. Я слухаю радіо "Київ", там 90 відсотків якісної музики.

У дитинстві лазили по сусідських яблунях?

Я народився в Таджикистані, ріс там до семи років. Жив у Мурманській області, там яблук не було. Потім одразу приїхав до Києва. Я міська дитина.

Батьки не били?

Навіть сварили рідко. Тато був лікарем, а мати вихователькою в дитсадку. Вони вважали, що дітей бити не можна. Агресія —  від браку розуму. Найкращий спосіб впливати на дитину — стати для неї авторитетом.

Правда, що ви навчали французьких дівчат українських пісень?

Є альбом "Музіка". У ньому "Горіла сосна" співають француженки. Ну не було поруч українок.

Мадемуазелі тонше відчувають музику, ніж наші панянки?

Ні, наші — тонше. То були танцюристки...

Ви колись казали, що французькі жінки — найкращі у світі. Думка не змінилася?

Знаєте, напевно, українки кращі, — серйозно промовив Олег, відірвавшись від салату з креветками. — Вони красиві й гарної вдачі. Чого ще треба чоловікові?

Ви виступали з Лесем Подерв'янським. Як ставитеся до  нецензурщини?

Подерв'янський у літературі — це прикол. По-вченому — постмодернізм. Якщо хочете, навіть соцреалізм. Він дуже інтелігентна людина, художник, митець, у нього освічені батьки. Взагалі, пише доступні цікаві речі.

Коли був маленький, проходив повз дядьків
і крутив дулі

Хочете долучитися до такої культури?

Ну, Пушкін мені теж подобається, але то нічого не означає.

Повернімося до нецензурщини. Матюкаєтеся, коли злий?

Не помічаю. Дід мій казав "курва". А ще: "Щоб у тебе очі НЕ повилазили" та "Щоби тебе пранці з'їли" ("пранці"— народна назва сифілісу. — "ГПУ").

Якось ви казали, що гроші — статевий орган чоловіка. Демонструєте його, аби приваблювати дівчат?

Я казав, що для деяких жінок гаманець — це суттєвий чоловічий статевий орган. А я ніколи не демонструю гроші. Відчуття задоволення від покупок мені не знайоме. Відпочиваю душею по-іншому.

Існує стереотип, що рокер або колеться, або курить, або п'є. А ви?

Я не курю, мало п'ю. Горілки майже не вживаю. Та якщо хороший напій і гарна компанія, можу випити багато.

Усе, мені треба йти, — дивиться Олег на годинник, — давайте останнє запитання.

У цей момент задзвонила мобілка. Доки Скрипка розмовляв, принесли рахунок. Однією рукою співак поліз до гаманця, віддав офіціантці гроші й одразу підвівся з-за столу.

Краєм вуха я почула: "Навіть на чай не залишив". Згодом адміністрація ресторану розповіла "ГПУ", що Скрипка тут не вперше: "Сьогодні він поїв на 55 гривень, дав 60. Але здачу забрав".

Яку найбільшу капость ви зробили в житті?

Коли був маленький, проходив повз дядьків і крутив дулі. Потім було дуже соромно... Ну все, до побачення! 

×