12 номінацій на "Оскар" цьогоріч мала стрічка Стівена Спілберґа "Лінкольн". За роль президента США кіноакадеміки визнали найкращим актором 55-річного Деніела Дей-Льюїса. Про кого з української історії можна зняти гідний "Оскара" фільм, розповідають режисери і літератори.
Ірен Розобудько, письменниця, 50 років:
— Надзвичайно насичене особисте життя мала Марко Вовчок. Ми знаємо її за книжками, а насправді це була фатальна жінка. Мала купу романів, полонила Івана Тургенєва, дружила з Жулем Верном. Це справжня українська Жорж Санд. Письменницю можна порівняти з Чорною вдовою. Троє її чоловіків померли, всі молодші за неї. Останній був товаришем її сина-студента.
Володимир Тихий, режисер, 42 роки:
— Цікаво було би зняти фільм про Довженка. У ньому стільки протиріч. Але я не брався б за біографічну картину. Враховуючи ті технології, які є в Україні, — ми не можемо зробити стрічку рівня Голлівуда. Вона не буде професійною. Для цього потрібний кінопроцес. Кіно має бути індустрією, але не тільки у форматі виробництва серіалів для російських каналів.
Віталій Капранов, письменник, 45 років:
— Про Романа Шухевича можна розказати неймовірну історію. Від його підприємницької діяльності в рекламній агенції та до підпільної армії, яка вела війну майже 10 років. І водночас він примудрявся відпочивати у санаторії в Одесі. Із фальшивими документами, з тим фото, що було в розшуку. Це вже не просто біографія. Тут мало хто повірить, що насправді такі люди були.
Любомир Левицький, режисер, 32 роки:
— Перший у світі гелікоптер запустили у Києві на Подолі, але про це ніхто не знає. Його вигадав авіаконструктор Ігор Сікорський. Показати цю постать у фільмі було б варто. Сьогодні його вертольотами літає президент США.
Андрій Кокотюха, письменник, 42 роки:
— Можливо, добре було би зробити стрічку про дисидента Василя Стуса. Але хай би хто робив це кіно, все звернеться на пафос. Як і про Шевченка. Про нього та Лесю Українку я взагалі утримався б знімати фільми найближчі років 20. Адекватно показати всіх персонажів, зображених на грошових купюрах, сьогодні майже нереально.
Галина Вдовиченко, письменниця, 53 роки:
— Про Соломію Крушельницьку чудовий фільм вийшов би. Окрім надзвичайного голосу і слави, там є щасливе і нещасне кохання. Колись писала статтю про неї. Запам'яталося, що перед виставами Соломія ні з ким не розмовляла, але з'їдала великий шмат м'яса. У неї справді було кінематографічне життя.
1 
1
Коментарі