"Щоб заговорили про тебе, три роки треба"

Про найяскравіші враження від Лейпцизького книжкового ярмарку розповідають українські учасники. У Німеччині він тривав упродовж 14-17 березня.

Григорій Семенчук, 21 рік, програмний директор Львівського форуму видавців:

— Вразила кількість відвідувачів — тисячі. Незважаючи на снігопади й дощі, потік не зменшувався протягом усього ярмарку. Часом здавалося, що повітря не вистачить і всі просто впадуть. Екзотика там на кожному кроці. Фестивалі фентезі, карнавали. Також усе пронизано сучасними технологіями.

Надія Гербіш, 25 років, письменниця:

— Прогулююсь ярмарком, чую: хтось грає на там-тамі. Іду на звук. А тут один дитячий темношкірий письменник, граючи на барабані, ще й казки читає. Заворожив публіку, із роззявленими ротами всі сиділи. Книжка обросла життям — вже є ціла книжкова культура. Читати треба у комфорті: на ярмарку були дерев'яні меблі, дуже гарні подушки і хороша музика. Додому привезла смердючих сирів, собі капелюх і светр чоловіку.

Анетта Антоненко, 51 рік, директор видавництва "Кальварія":

— Найбільше подобається у Лейпцигу, що тут ніхто не торгує. Українські книжкові ярмарки виглядають як базар Петрівка. За рік на чотирьох міжнародних ярмарках буваю. Мов на роботу туди літаю. На Лейпцизькому — вперше. Тут ми презентували альманах з уривками вибраних творів восьми українських авторів, зокрема Оксани Забужко, Ірен Роздобудько й Антона Кушніра. Вже видали його норвезькою і французькою. На міжнародних виставках важливо бути присутніми. Раз пропустиш — усе, тебе забули. З нуля треба починати. Щоб заговорили про тебе, роки три потрібно.

×