— Чорнобиль порівняно з Донбасом — це квіточки. Регіон перетворюється на величезну токсичну пустелю. Вода у той же Маріуполь надходить із Сіверського Донця. Натомість піднімаються ґрунтові води. Розмивають видобутки у шахтах, насичені великою кількістю шкідливих речовин. Вода стає не придатною для споживання. Рятувати ситуацію пізно, але ще можна локалізувати екологічну катастрофу. Про цю проблему говорять рідко, — каже режисер Валентин Васянович, 47 років. Завершив зйомки драми "Атлантида". Дія фільму відбувається у 2025-му на звільненому від окупантів Донбасі. Ветеран війни повертається в рідні місця.
— Перебуває в депресії, — продовжує Васянович. — Не розуміє, навіщо йому жити. Меткомбінат, де працював, закривають. Шукає іншої роботи. Не хоче їхати з Донбасу. Це його батьківщина. Намагається знайти сенс, щоб жити на спустошеній війною землі.
У картині знімалися непрофесійні актори. Головну роль виконали ветерани війни: логіст фонду "Повернись живим" Андрій Римарук, засновниця тренінгового центру тактичної медицини Людмила Білека, колишній боєць батальйону "Айдар" Василь Антоняк.
— Героїня, котру зіграла Людмила, теж місцева. Для себе знайшла мотивацію, аби не покидати рідні місця. Своїм прикладом надихає. Найголовніше те, що дві травмовані війною особистості зближуються. У цей момент народжується надія, що на цій території все ж таки буде життя.
— На пробах десь годину-півтори на камеру розповідав, де воював, що бачив на фронті. Довелося пригадати смерті побратимів, — розповідає Андрій Римарук, 33 роки. У 2015–2016 роках виконував обов'язки командира взводу розвідки у бригаді Збройних сил.
— У мого героя ще важча ситуація. Не дай Боже таке пережити. Повертається з війни, усвідомлюючи, що дружина і дитина загинули. У будинок влучив снаряд.
Досить довго не виходила ця сцена. Мали на неї один знімальний день. Камера постійно за тобою. Треба зайти в під'їзд, піднятися сходинами. І коли вже настроїшся, знаєш, що потрібно зробити, чи то оператор не так ворухнеться, чи щось інше, і все починається спочатку.
Тоді я сів у машину, завів, розвернувся і поїхав геть зі знімального майданчика. Заплющив очі, закурив цигарку і почав уявляти себе на місці героя. Медитував хвилин 15. Потім повернувся назад. За кілометрів п'ять кажу в рацію: "Запускайте камеру, зараз зайду". Цей дубль і увійшов у фільм.
Маю досвід швидкої і якісної концентрації. Намальований війною. Тому що коли потрібно зробити влучний постріл — чекаєш цілий день. У тебе виходу немає. Ти сконцентрований багато годин поспіль, а в критичний момент видихаєш і натискаєш на спусковий гачок.
Якщо мене взяли на цю роль, то ми десь схожі з головним героєм. Але він ще більше закритий, стриманіший.
Кіно змусило мене по-іншому подивитися на те, що відбувається в Україні, і зокрема на Сході. Я на війні із зими 2015-го. Демобілізувався, та ще не повернувся остаточно. Зараз як співробітник фонду "Повернись живим" постійно буваю на Донбасі.
Мене як військового експерта запрошують на телеканали, беруть коментарі. Часто підіймають тему, що буде з Донбасом після війни. Маю щодо цього свою думку. Категорично не хочу, щоб було так, як в "Атлантиді" Васяновича. Для мене це мотивація продовжувати працювати у Фонді, допомагати армії.
Фільм багатьом дасть зрозуміти, що не треба опускати руки. На початку війни люди були згуртовані. Думали про біду, волонтерили. З кожним роком благодійним організаціям стає все важче. Більшості українців уже байдуже, що буде з окупованими територіями. А потрібно думати про людей, які там живуть. Головний герой "Атлантиди" не поїхав з рідного Донбасу, чіпляється за нього. На відміну від переважної кількості справжніх переселенців, які не збираються повертатися.
Фільм показує справжнього патріота, українця. Чоловіка, який народився на цій землі, воював за неї. Якого намагалися витиснути війною та жахіттями проживання. А він, попри все, залишається і продовжує боротися. Треба здолати себе всередині та зрозуміти: є такі моменти в житті, коли не можна стояти осторонь. Маємо допомогти тим, хто цього потребує. Згуртуватися і не віддати клаптик своєї землі. Але, на жаль, цим зараз переймається незначний відсоток жителів країни.
Я зустрічав тих, для кого був байдужий Майдан, окупація. Але коли втрачаєш на війні друга чи рідного, вмить усе змінюється.
Якщо тобі остогид ЖЕК і ти відремонтував дитячий майданчик, щовечора спускатимешся і ганятимеш п'яниць у дворі. Зробивши свій внесок, починаєш моніторити ситуацію, продовжуєш на неї впливати. Якщо думатимемо не тільки про себе, наше суспільство буде міцнішим.
Вихід у прокат фільму "Атлантида" заплановано на осінь 2019 року.
1 
1
Коментарі