У МАЛІЙ ГАЛЕРЕЇ столичного "Мистецького арсенала" відкрили виставку "Шум" художника 39-річного Олександра Верещака. Він виставив дев'ять картин, об'єднаних однію назвою. Одне полотно залишив порожнім, бо не вирішив, що на ньому намалювати. О 18.00 куратор галереї Вікторія Бурлака час від часу позирає на годинник. Каже, що через туман і затори на дорогах Олександр Верещак припізнюється. До зали заходять дві дівчини.
— А гдє Саша? Він нам клявся, що буде власною
персоною. Вікторія пропонує відвідувачкам роздягнутися і подивитися картини. Походжає вздовж стін, на яких висять роботи.
— Полотна розмиті, але життєподібні. У них змішалися фігуративний живопис і абстракція. Художник концентрується на об'єктах, повз які людина проходить і не звертає уваги, — розказує.
Зупиняється біля однієї з картин.
— Бачите, старомодний тостер на фоні страшного бордового фону стін.Це справді неймовірно красиво. Відвідувачки переглядаються, знизують плечима.
— Верещак — брендове ім'я, — продовжує галеристка. — Виставлявся в Чехії, Нюрнбергу. А ось і він. До зали повільно заходить художник. Дівчата підбігають по автограф.
— Подождите минутку, — Олександр Верещак прямує до столика з шампанським, бере келих. Тоді кланяється, каже: "Я до ваших послуг". Розповідає, що шість років вчився в Харкові, опановував монументальний живопис.
— У роду нікого з художників не маю. Батько — вчений, хімік, мама
— економіст. Коли сказав, що хочу стати художником, співчували, але нічим допомогти не могли. Каже, 13 років тому на одній із виставок зустрів Маргариту Зинець.
— Ми почали разом жити. 2004-го виставили спільну роботу "Будь така, як ти є" на Празькому бієнале. Вона була присвячена красуням, яких ми знімали на вулицях великих міст України. Згодом Маргарита переїхала до Москви, займається там вебдизайном. Відтоді художник не цікавиться відео.
— Здається, я в цьому себе вичерпав. Малюю звичайні побутові речі. На одній із виставок відвідувач спинився біля мого тостера і сказав товаришеві: "Ти диви, це наче в мене на кухні малювалося!". На іншій картині зобразив грамплатівку. Рік тому помітив її в старого художника, до якого зайшов у гості. Думав, такі речі залишилися тільки в музеї. Намалював її розмито, щоби складалося враження, ніби з неї долинає шум.
1 
1
Коментарі