Віце-президент Асоціації політичних психологів України Віктор Рибаченко, 55 років, характеризує передвиборчі списки основних партій та блоків і називає Ющенка іконою, а Тимошенко — хижаком із хитрістю лисиці.
Що являє собою сучасна українська політика з точки зору політичної психології?
— Змагаються два основних угрупування — скуті дисципліною та розбещені демократією. У них дуже різні стилі ведення політичної лінії. В Партії регіонів усе відбувається по-військовому зібрано та швидко. Дискусії тільки за лаштунками, на публіку виносять лише готовий результат. У помаранчевих навпаки — надмірна балаканина та недисциплінованість.
З"їзди обох партій разюче відрізнялися навіть за формою. "Регіони" розпочали, як і планували, — рівно о 10-й. Виступив лідер, потім швидко затвердили всі постанови та й поїхали в Палац спорту розслаблятися. Зібрання "Нашої України" затрималося на три години. Винним зробили снігопад. Далі — суперечки, потім виходи з виборчого списку або з партії Івана Васюника, Ігоря Юхновського, Володимира Яворівського...
Які психологічні типажі ви б виділили у списку "Нашої України"?
— Розпочну з шостого номера — Романа Безсмертного. Виходить, що керівник виборчої кампанії — не лідер партії, а "шістка" в прямому і прихованому сенсі. Це свідчить про те, що Безсмертний не має беззаперечного авторитету в партії. То навіщо обирати такого голову?
Юрій Єхануров — це рідкісний типаж скромного політика-трудівника
Віктор Ющенко у будь-якому разі впливатиме на власну партію. Навіть не беручи безпосередньої участі у виборах. Ющенко — це свого роду політична ікона. Людина, яка несе хоругви, за якою тягнеться колона відданих йому людей. Президент виступає своєрідним спасителем. Всі соцопитування свідчать, що без нього партія "Народний союз "Наша Україна" досягає надто скромних результатів.
Юрій Єхануров — це рідкісний типаж скромного політика-трудівника. Він людина справи. У Єханурова немає схильності до політиканства, кокетства, хизування. На відміну від багатьох інших, він не зіпсований публічною політикою. У списку виглядає "робочим прапором".
Цікавою була пропозиція Олександрові Омельченку йти третім номером. Він є символом класичного номенклатурного адміністратора, який завжди тримає носа за вітром. Мер Києва у списку — ознака того, що відбувся торг. Омельченко владарює столицею, яка першою вийшла на Майдан. Тепер помаранчеві бояться, що Київ уже за ними не піде. Тому, можливо, стався обмін: обіцянка кинути столицю під ноги "Нашій Україні" на гарантію не травмувати бідного мера участю Кличка у виборах міського голови. А ось його вихід зі списку — це друга хитрість. Сан Санич давно хотів це зробити. Йому потрібне не депутатство, а крісло мера. Не вистачало лише приводу — ним стала відмова Ющенка від участі в списку.
Четвертий номер — гідна, розумна людина — гуманітарій В"ячеслав Брюховецький. Ректор Могилянки — орден на лацкані партійного піджака "Нашої України". Один із небагатьох, хто справді гідний депутатського крісла. Та в нього, як і в кожної нормальної людини, присутнє приховане егоїстичне бажання — зробити свій вуз номером один в Україні.
У першій п"ятірці завжди має бути жінка. Оксана Білозір скомпрометувала себе в ранзі міністра культури. Тому п"ятим номером стала Лілія Григорович — самовіддана, мила, скромна, гуманістична, жертовна. Тихий депутат, за якою непересічний вчинок — спроба спалити себе в ім"я лідера. Я стояв того дня на балконі Верховної Ради і бачив її щирість у цьому намірі.
А як ви розцінюєте список Партії регіонів?
— Він так само строгий і добротний, як англійський костюм на директорі заводу. Ніна Карпачова другим номером — блискучий хід Януковича. Незрозумілі, щоправда, мотиви самого українського омбудсмена. Принаймні, серед них точно немає бажання захищати права українських громадян.
Третім номером йде Георгій Скудар — директор Ново-Краматорського машинобудівного заводу. Скудар, здається, єврей за національністю. У цьому разі можна говорити про завоювання голосів нацменшин та задекларування боротьби з антисемітизмом.
Не здивуюся, якщо Ахметов спробує стати прем"єром
Четвертий — Тарас Чорновіл, якого довго й жорстко критикували. Сьогодні він виглядає переможцем, його вже ніхто не називає зрадником. Не так давно на одному зі світських прийомів я особисто бачив, як Олег Рибачук залюбки чокався з Чорноволом.
Ахметов у списку — це суперсенсація. Раніше господар донецького регіону мав гарантії від Кучми та Росії. При новій владі, відсидівшись трохи за кордоном та скуштувавши хліба чужини, Ахметов такі гарантії втратив. Тому не тільки став спонсором партії Януковича, але й увійшов до списку. Це не просто так. Я не здивуюся, коли він спробує стати прем"єром.
Раїса Богатирьова йде під шостим номером. Вона показала себе дисциплінованим партійцем і мовчки поступилася Карпачовій неформальною посадою "жінки Партії регіонів".
Але окремі особистості в списку вражають. Ківалов, який у громадській свідомості все ще сприймається як основний фальсифікатор виборів. Піскун — підступний піар-хід проти Ющенка. Тобто зібралися разом багаті, сильні, ділові люди, які мріють завдати удару по помаранчевих та взяти реванш за минулу поразку. Помститися "за повною програмою".
Яка роль у цій політичній грі Юлії Тимошенко?
— Тимошенко має смак у політтехнологіях. Років сім тому моя мама, затятий комуніст, раптом вирішила голосувати за Юлю. Пояснила просто: "Така маленька, така худенька, а за людей у тюрму пішла". І я зрозумів: якщо моя мама — юрист, депутат — так спіймалася на Юлин іміджевий "гачок", то що вже казати про звичайних виборців...
Тимошенко — прекрасна політична актриса, яка поступово стала жорстким лідером. З нею вже важче домовлятися. Пам"ятаєте, як вона в телеефірі "розтерла" Порошенка однією фразою: "Прийшов увесь у сльозах та соплях". У характері Тимошенко поєднуються могутність хижака з хитрістю лисиці. Тому вона сильна й ефективна.
Сьогодні "Наша України" відчуває підсвідомий страх програти Юлії Володимирівні. Не виключений і такий сценарій: Ющенко не домовляється з Тимошенко, тоді Тимошенко домовляється з Януковичем. Він стає прем"єром, вона — спікером.
Петрук, Шевченко, Суслов — це щоб відволікти увагу
Юлія Володимирівна хоче довести громадськості, що її список — це аж ніяк не зібрання кучмістів чи олігархів. Тому й увела до першої десятки трьох несподіваних кандидатів: генерала Петрука, тележурналіста Шевченка та молодого мера провінційної Сквири Суслова. Не можна ж серйозно стверджувати, що вони більш заслужені "бютівці", ніж Олег Білорус чи Андрій Шкіль. А те, що Шевченко стоїть у списку вище за Левка Лук"яненка, — взагалі нонсенс.
Ці кандидатури — очевидний маневр для того, щоб відволікти увагу. Серйозний список формуватиметься далі. Там будуть і помаранчеві, і кучмісти, й олігархи.
Що скажете про Литвина?
— Спікер Верховної Ради грає роль такого собі третейського судді. Литвин діє на полі третьої сили, але відкрито такою силою себе не оголошує. Він — справжній український політик. Трохи відвертий, трохи "собі на умі", трохи сміливий, трохи обережний. Нерідко завдяки саме цьому йому вдавалося відігравати роль фактора стабілізації в українській політиці.
2 
1
Коментарі