Господарі покинули собаку Ірму в квартирі, яку винаймали. Власники житла — стара жінка та її дочка, обидві алкоголічки — тримали тигрову боксерку на балконі навіть у морози. Били її й давали лише скоринку хліба на день: "щоб не гадила". Собаку врятували волонтери з Київського товариства захисту тварин і знайшли їй дбайливого господаря.
Не всі історії закінчуються так добре. Втім, тепер чотириногим має стати легше. Минулого тижня президент підписав закон "Про захист тварин від жорсткого поводження".
Ухваленню його активно перешкоджали мисливці та шкуродери з комунального підприємства "Притулок для тварин". А також ветеринари, яким новий закон забороняє відрізати хвости й купірувати вуха собакам. І незгодні з забороною собачих боїв кінологічні товариства.
— Вони робили гроші на крові та стражданнях тварин. Тепер цей бізнес прикривається, — каже директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, 42 роки.
Президент Київського товариства захисту тварин SOS Тамара Тарнавська, 48 років, разом з Борейком консультувала авторів законопроекту під час його підготовки.
Штраф за скалічення чи вбивство тварини мізерний
— Після представлення законопроекту нам погрожували, — пригадує вона. — Мені побили машину, порізали колеса, дзвонили вночі. Видно, вони страшенно бояться цього закону.
Мали підстави опиратися ухваленню закону й комунальні служби. Адже він передбачає вирішення проблеми бездомних тварин гуманними методами, які успішно використовують у цивілізованих країнах. А саме — облаштуванням притулків та здійсненням масштабних програм стерилізації безпритульних собак і котів. Українські ж гицлі досі діють ганебними методами, кажуть захисники тварин.
Зазвичай тварин убивають на вулицях рано-вранці. Переважно отруюють з допомогою "літаючих шприців". Нерідко випадкові перехожі та діти стають свідками їх агонії.
— Частину тварин залишають живими, щоб завезти в притулок у Бородянці та відзвітувати при потребі перед журналістами чи посадовцями, — каже Тамара Тарнавська. — Їм показують "потьомкінські села", не пускаючи до тих тварин-смертників, які з"їдають одне одного від голоду. Тих, хто вижив, раз на два тижні знищують і везуть на переробний завод у Баришівку.
Новий закон не передбачає фінансування притулків з державного бюджету. Згідно з ним, створювати їх можуть — але не мусять — органи виконавчої влади, місцева влада, підприємства та установи, а також громадські організації. Але захисники тварин переконані, що справа не у відсутності грошей на гуманне розв"язання проблеми. На вбивство тварин столична влада виділяє величезні кошти. Якби їх витрачали на притулки та стерилізацію, то проблему безпритульних тварин в Україні великою мірою було б вирішено.
Карний кодекс передбачає покарання за жорстоке поводження з чотириногими. Щоправда, штраф за скалічення чи вбивство тварини мізерний — від 51 до 120 гривень. А за повторні злочини — 680 гривень або півроку виправних робіт.
— Однак нам не відомо про жодний випадок, коли когось було б покарано, — каже Тамара Тарнавська. — Тому ми домагатимемося внесення змін до Карного кодексу та проведення показових судових процесів — щоб привернути увагу громадськості та чиновників.
Новий закон забороняє створення пересувних звіринців, биття, залякування тварин під час дресирування, примушування їх до виконання дій, що травмують. Використовувати тварин для дослідів можна лише за відсутності альтернативи. Наприклад, навчальних комп"ютерних програм — такі широко застосовують за кордоном. Лабораторним тваринам необхідно буде робити знеболювання і не використовувати їх для наступних дослідів до відновлення нормального стану здоров"я.
Заборонено бити й залякувати тварин під час дресирування
Мисливці, які спочатку були проти закону, потім розділилися. Українське товариство мисливців та рибалок останнім варіантом закону задоволене, оскільки їхні поправки було враховано, каже голова президії всеукраїнської ради товариства Микола Шуляр, 53 роки. Так, заборона примушувати одних тварин нападати на інших не поширюється на мисливських собак та інших ловчих тварин і птахів.
Проте головний редактор журналу "Охотник" Володимир Нижник, 46 років, наполягає: мисливство потрібно виключити зі сфери дії закону. Адже в законі залишилася стаття, яка забороняє проведення спортивних і видовищних заходів, що передбачають "переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння інших тварин".
— Полювання з гончаками в нас завжди було традиційним видовищем. Мислив-ство — це наша історія, культура. Чому ми маємо відмовлятися від нашого історичного коріння?
Ухвалення закону про захист тварин, який відповідає вимогам європейського законодавства, наблизило Україну до цивілізованого світу. Однак його можна і потрібно буде вдосконалювати, каже Володимир Борейко.
— Суспільство ставатиме гуманнішим, — вважає він. — Отож до закону можна буде вносити зміни, які ще краще захищатимуть права тварин.
За рік вулична собака може народити 12–20 цуценят
На Заході рух за права тварин є дуже потужним. Так, 2002 року відповідну статтю було внесено до конституції Німеччини. Багато людей вважають неприпустимим убивство живих істот із будь-якою метою. Європейці відмовляються від їжі тваринного походження, хутра, шкіряного одягу та взуття і бойкотують продукти, які тестували на тваринах. Радикальніші організації викрадають тварин із лабораторій і б"ють вітрини крамниць, що торгують хутром.
Водночас бездомні собаки чи кішки на вулицях європейських міст є величезною рідкістю. Проблему вирішують через притулки для тварин і їх стерилізацію: після цього вони не можуть мати потомства. Це єдиний на сьогодні гуманний спосіб. А знищення бездомних тварин їхньої кількості не скоротить: розмножуються вони швидше. Лише за один рік одна нестерилізована кішка може народити від 12 до 18 кошенят, а собака — від 12 до 20 цуценят.
Коментарі