Контракти на постачання української зброї зриваються через кадровий дефіцит в "Укрспецекспорті" та прогалини у технологічному ланцюзі виконавців. Так вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, 42 роки.
— Змін у військово-технічній політиці держави я не бачу, — каже експерт. — "Укрспецекспорт" та її дочірні структури після приходу до керівництва депутата-"регіонала" Дмитра Саламатіна працюють без перебоїв. Правда, на початку року виник скандал із поставками українських літаків до Іраку. Можливо, це й виправдано, але нове керівництво "Укрспецекспорту" в кадровій політиці почало діяти дуже радикально. Це призвело до кадрового дефіциту. За останній час змінилися чотири директори дочірнього підприємства "Прогрес", яке виконувало іракський контракт. Отже, не все добре у виробничому ланцюзі.
Бракує виробничих потужностей?
— Головний недолік — не встигаємо розгорнути нове виробництво. Із цих же причин 1996-го мало не зірвався пакистанський танковий контракт. Також були проблеми з якістю бронетранспортерів для Йорданії. А 2000-го Україна провалила контракт на малодесантні кораблі типу "Зубр" для Греції. Так само тепер маємо проблеми з лівійським замовленням на літаки. Є загроза втратити цей ринок.
Як на ринки українського озброєння вплине орієнтація нової влади на Москву?
— Росія має важелі, щоб впливати на нашу військово-технічну політику. Прикладом цього може бути відмова України від постачання зброї до Грузії. Але співпраця з російськими компаніями військово-промислового комплексу може надати нам додаткових козирів. Зокрема в реекспорті на ринки третіх країн. Скажімо, коли певні країни ворогують, а Росія не може напряму постачати їм обладнання та комплектуючі. Й навпаки.
Росія технологічно виснажена. Про це свідчить її готовність закуповувати французьке або ізраїльське озброєння. Тому Україна може стати технологічним донором Росії. "МоторСІЧ" пропонує новий двигун для крилатих ракет. А Москва готується до заміни ракети "Сатана", яку, до речі, розробили в конструкторському бюро в Дніпропетровську. Головне — щоб у цій співпраці і Росія грала в інтересах нашого військово-промислового комплексу. Ми потребуємо модернізації систем протиповітряної оборони, парку літаків-винищувачів. Це стратегічно важливо для національної безпеки. Але досі цим ніхто не займається.
Куди Україна постачає озброєння?
— Здебільшого до Південно-Східної Азії, на Близький Схід, до Північної Африки. Уже набагато менше йде до СНД або Латинської Америки. У країни НАТО поставляємо ще менше. Наприклад, високоточні засоби ураження продаємо Бельгії. Українські розробники беруть участь у створенні європейського ракетоносія "Веґа".
Нещодавно головний інспектор Міністерства оборони Валерій Фролов заявив, що понад 90 відсотків продукції вітчизняного ВПК іде на експорт. Скільки зброї закуповують для власної армії?
— Ця офіційна заява занадто оптимістична. На експорт іде до 98 відсотків озброєнь. За минулий рік наша армія отримала авіаційний тренажер і 10 танків.
7 
1
Коментарі
9